Єдді Гюмбез

Єдді Гюмбез (азерб. Yeddi GümbəzYeddi Gümbəz) — сім куполів, або сім гробниць) — цвинтар і група мавзолеїв, усипальниць ширванських ханів[1], розташованих у 1,5 км на захід від міста Шемахи, в Азербайджані. Збереглися чотири мавзолеї. Кладовище «Єдді Гюмбез» знаходиться на пагорбі за 200 м на південь від кладовища Шахандан. Ім'я кладовище отримало від семи мавзолеїв над могилами шемахинських ханів XVIII—XIX ст.[2]

Єдді Гюмбез
азерб. Yeddi Gümbəz
Вид на кладовище і мавзолей
Вид на кладовище і мавзолей
40.62042/48.635602
Країна Азербайджан
Місто Шемахи
Тип мавзолей
Стиль Shirvan-Absheron architectural schoold
Основні дати:
1810 (будівництво першого монастиря)
Єдді Гюмбез
Єдді Гюмбез (Азербайджан)
 Медіафайли у Вікісховищі

Історія

Найдревніший мавзолей зі збережених датується 1810 роком, про що говорить напис, викарбуваний над входом у мавзолей. У плані мавзолеї мають восьмигранну форму. Внутрішні грані оброблені нішами, які перекриті напівкуполами стрілчастої форми. Восьмигранники в плані з допомогою кутових тромпів зі сталактитами переходять в шістнадцатигранники, а потім за допомогою кутових розеток переходять в окружності куполів. Мавзолеї як всередині, так і зовні облицьовані білим каменем[3].

У трьох з чотирьох збережених мавзолеїв (№ 1, 3 і 4) над входами висічені написи. На мавзолеї під № 4 1810 року зазначено також ім'я майстра-будівельника Таги. У шести мавзолеях були виявлені в цілому 22 могили, з яких на 18 надгробках у формі саркофагів і стел висічені написи з датою. Написи називають імена правителів та окремих державних діячів XIX століття і членів їх сімей. Мавзолей же під номером 5 повністю зруйнований[4].

Мавзолей № 7 належить родині останнього ширванського хана Мустафа-хана. Тут поховані син Мустафа-хана Азад-хан і дочка Нух-бека (судячи з того, що вони поховані в одному мавзолеї, історик Сима Керимзаде передбачає наявність спорідненості між ними). На підставі наявних датувань могил всередині мавзолею, Керимзаде припускає, що він зведений в 1865-1867 рр.[4]

На цвинтарі похований поет-сатирик XIX-початку XX ст. Мірза Алекпер Сабір[5].

На території кладовища зустрічалася закавказька гюрза[6].

Примітки
  1. К. К. Гюль, А. Н. Гулиев, А. А. Надиров. Советский Союз: Географическое описание: в 22-х т. Азербайджан / Отв. ред. Ш. Д. Алиев. — Мысль, 1971. — Т. 13. — С. 185. — 317 с.
  2. Джидди Г. А. Средневековый город Шемахы (IX—XVII века). — Б.: Элм, 1981. — С. 106. — 174 с.
  3. К. М. Мамед-заде. Строительное искусство Азербайджана (с древнейших времён до XIX в.) / Под ред. А. В. Саламзаде. — Баку: Элм, 1983. — С. 63.
  4. Керимзаде, 1968, с. 92.
  5. Азиз Мирахмедов. Плачущий смехач. Жизнь и творчество М. А. Сабира. — Баку: Художественная литература, 1989. — С. 42. — 317 с.
  6. Алекперов А. М. К экологии и распространению гюрзы — Vipera lebetina (Linne, 1758) в Азербайджане // «Ученые записки» АГУ, серия биологических наук. — 1961. — № 4. — С. 14.

Література
  • Керімзаде С. Надписи мавзолеев «Едди гюнбез» // Известия Академии наук Азербайджанской ССР. — Б., 1968. — № 1. — С. 74-92.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.