Єзавель
Єзавель (івр. איזבל) — дружина ізраїльського царя Ахава, дочка сидонського царя Етбаала[4], який посів престол шляхом братовбивства.
Єзавель | |
---|---|
Народилася |
900 до н. е.[1] Сідон, Ліван |
Померла |
841 до н. е.[1] Jezreeld, Yizre'eld, Gilboa Regional Councild, Jezreel Subdistrictd, Північний округ, Ізраїль ·defenestrationd |
Країна | Фінікія |
Діяльність | монарх |
Титул | королева-консорт |
Посада | королева-консорт |
Конфесія | Baalismd |
Рід | Omridesd |
Батько | Ітобаал I[2][3] |
У шлюбі з | Ахав[2] |
Діти | Аталія[3], Ахазія і Йорам |
Життєпис
Успадкувала від батька деспотичну зарозумілість, непохитну наполегливість, кровожерну жорстокість і понад усе фанатичну відданість культу Астарти, жерцем якої колись був її батько. Ставши царицею ізраїльського народу, вона зневажала його релігію і вирішила насадити своє ідолопоклонство. Ахав цілком підпав під її вплив; за її наполяганням у Самарії був побудований храм і жертовник Ваала, а також влаштована діброва для оргій на честь Астарти. При дворі Єзавелі заведений був цілий штат служителів нового культу; єврейській релігії загрожувала повна загибель, якщо б на її захист не виступив пророк Ілля, боротьба якого з Єзавелю становить одну з найбільш вражаючих сторінок біблійної історії (3Цар 18 і 19). Жорстока несправедливість Єзавелі особливо проявилась у справі про виноградник Навуфея (3Цар 21:1-16), але цим вона переповнила чашу своїх беззаконь: викинута з вікна, вона була розтоптана вершниками і пошматована собаками (4Цар 9).
Ім'я Єзавель стало згодом синонімом всякого нечестя (Об. 2:20). У релігійній протестантській пропаганді XVI століття Єзавель порівнювали з Марією Тюдор і Катериною Медічі.
Примітки
- http://timeline.biblehistory.com/event/jezebel
- А. Л. Иезавель // Энциклопедический словарь — СПб: Брокгауз — Ефрон, 1894. — Т. XIIIа. — С. 623.
- Изебель // Еврейская энциклопедия — СПб: 1911. — Т. 8. — С. 39–40.
- 1 Цар. 16:31. Архів оригіналу за 15 травня 2015. Процитовано 7 червня 2017.
Посилання
- Иезавель // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)