Ємельяненко Максим Олександрович

Макси́м Олекса́ндрович Ємелья́ненко (30 червня 1983) — військовий моряк російського походження, до 2014 року — капітан III рангу Військово-Морських Сил ЗС України, командир корвета «Тернопіль». Під час Кримської кризи зрадив присягу та перейшов на бік Російської Федерації.

Ємельяненко Максим Олександрович
Капітан III рангу
Загальна інформація
Народження 30 червня 1983(1983-06-30) (38 років)
Військова служба
Приналежність  Україна →  Росія
Вид ЗС ВМС ЗС України (до 2014)
ВМФ РФ (з 2014)
Рід військ Надводні сили
Війни / битви Вторгнення Росії в Україну
Командування
2012–2014 Корвет «Луцьк»
2014 Корвет «Тернопіль»

Життєпис

Максим Ємельяненко закінчив Севастопольський військово-морський інститут імені П. С. Нахімова у 2005 році[1]. Певний час служив вахтовим офіцером на «Гетьмані Сагайдачному»[2]. Був командиром мінно-торпедної команди на корветі «Вінниця»[3], після чого повернувся до команди «Сагайдачного» на цю ж позицію. Проходив стажування на борту морського тральника-шукача ВМС Бельгії «Астер»[4]. З 2012 року був командиром корвета «Луцьк»[5], допоки на початку 2014 року не очолив корвет «Тернопіль».

3 березня 2014 року, після початку українсько-російського конфлікту в АР Крим, військовослужбовці Чорноморського флоту Росії намагалися примусити здатися команду військового корвета «Тернопіль». На ультиматум, що оголосив його особисто командувач ЧФ РФ віце-адмірал Олександр Вітко, командир «Тернополя» капітан III рангу Максим Ємельяненко відповів: «Русские не сдаются!» (укр. Росіяни не здаються!). Здивований адмірал перепитав Ємельяненка чи справді той є росіянином, на що капітан відповів ствердно, однак зазначив, що давав присягу на вірність українському народу й порушувати її не збирається[6]. Після відмови здатися екіпаж корабля опинився повністю відрізаним від суходолу, через що моряки не могли отримати на борт навіть харчування. 5 березня Максим Ємельяненко повідомив, що помітив ознаки підготови захоплення корвета, однак особовий склад до відбиття атаки готовий[7].

Зразу після захоплення корвета «Тернопіль» перейшов на бік Чорноморського Флоту Російської Федерації, та на даний час займає посаду помічника командира корабля на СКР «Питливий» ЧФ РФ, чим учинив державну зраду[8].

Примітки
  1. Список випускників СВМІ імені П. С. Нахімова у 2005 році. Сайт письменника Валерія Іванова. Процитовано 7 березня 2014.
  2. Середземноморська бойова служба Гетьмана Сагайдачного. «Флот України». Архів оригіналу за 8 березня 2014. Процитовано 7 березня 2014.
  3. Навчання «Артерія-2007»: флот отримав допуск до ракетних стрільб. «Флот України». Архів оригіналу за 8 березня 2014. Процитовано 7 березня 2014.
  4. Бельгійський досвід — тільки на користь досвіду українському. «Флот України». Архів оригіналу за 8 березня 2014. Процитовано 7 березня 2014.
  5. Пінна «атака» корвета Луцьк. «Флот України». Архів оригіналу за 8 березня 2014. Процитовано 7 березня 2014.
  6. «Русские не сдаются!» — український корвет «Тернопіль» не підкорився адміралу Чорноморського флоту Росії. «Gazeta.ua». Процитовано 7 березня 2014.
  7. Экипаж корвета «Тернополь» готовится к отражению атаки «самообороны Крыма» (рос.). «Вести». Процитовано 7 березня 2014.
  8. Оприлюднено список офіцерів-зрадників з Криму. «Lb.ua». Процитовано 14 листопада 2014.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.