Вінниця (корвет)

«Вінниця» корвет проекту 1124П (б/н А206, з 2018 року навчальний корабель) (шифр «Альбатрос», англ. Grisha-ІІ class corvette за класифікацією НАТО) багатоцільовий корабель прибережної дії Військово-Морських Сил України. Входив до складу 29-й дивізіону надводних кораблів (місце базування Очаків).

A206 «Вінниця»
Служба
Тип/клас навачльний корабель,
корвет,
прикордонний сторожовий корабель
Держава прапора Україна
Належність ВМС ЗС України
Корабельня СБЗ ім. О. М. Горького,
Зеленодольськ,  СРСР
Закладено 23.12.1975
Спущено на воду 12.09.1976
Введено в експлуатацію 24.12.1976
Виведений зі складу флоту 29.01.2021
Статус списаний, у майбутньому-музей
Ідентифікація
Параметри
Тоннаж нормальний — 830 т, повний — 990 т
Довжина 71,2 м
Ширина 10,1 м
Осадка 3,8 м (6,10 м по обтікачу ГАС)
Технічні дані
Рухова установка ГЕУ 2 дизелі крейсерського ходу М-507А — 38000 к.с. та форсажна газова турбіна М-8М — 18000 к.с.
ЕЕУ дизель-генератори ДГ-500, ДГ-300, ДГ-200
Гвинти 3 гвинти фіксованого кроку
Швидкість повного ходу — 35 вузлів
економічного ходу — 14 вузлів
Автономність плавання 9 діб (по запасах пального)
18 діб (по запасах провізії)
Екіпаж 79 чоловік, в тому числі 9 офіцерів
Озброєння
Артилерія 2х2 57-мм АУ АК-725
Торпедно-мінне озброєння 2х2 533-мм ТА ДТА-5Э-1124,
2х12 213-мм РБУ-6000

Особливості проекту

Проект 1124П — прикордонний варіант малого протичовнового корабля проекту 1124, який вважається одним з найвдаліших малих багатоцільових кораблів другого покоління.

Кораблі проекту 1124 мали потужне протичовнове озброєння — гідроакустичну станцію кругового пошуку з антеною випромінювача в підкільному обтікачі «Аргунь» та гідроакустичну станцію «Шелонь», що опускається з палуби, два двотрубних 533-мм торпедних апарати, дві реактивні бомбометні установки і глибинні бомби. З засобів самооборони на «Альбатросах» встановлювалися ЗРК «Оса-М» і артилерійська установка 3ІФ-72 (АК-725).

Кораблі проекту 1124П відрізняються від базового проекту відсутністю ЗРК самооборони «Оса-М». Замість нього в носі корабля розміщається артилерійська установка АК-725. Інша відмінність — наявність ходового містка на місці розташування стрільбової РЛС у кораблів проекту 1124. Для доставки оглядових груп в склад озброєння було включено два швидкохідних катери [1].

Будівництво прикордонних сторожових кораблів пр. 1124П для Морських частин прикордонних військ КДБ СРСР розпочалося в 1972 році на Зеленодольському суднобудівному заводі. Всього було побудовано чотирнадцять ПСКР цього проекту.

Історія корабля

Прикордонний сторожовий корабель з заводським номером 775 був закладений в елінгу Зеленодольського суднобудівного заводу (Татарстан) 23 грудня 1975 року. Зарахований в списки кораблів морських частин прикордонних військ КДБ СРСР 17 червня 1976 року.

Після спуску на воду 12 вересня 1976 року внутрішніми водними шляхами відбуксований в Азовське море, а звідти — на завод «Персей» (Севастополь) для добудови і наладочних і ходових випробувань.

Служба в складі Морських частин прикордонних військ

Для проведення здаточних випробувань корабель був перебазований в Балаклаву.

Після підписання державною комісією акту про прийомку корабля, наказом командуючого Західним прикордонним округом № 0195 від 24 грудня 1976 року йому було присвоєно найменування «Дніпро» (рос. Днепр). 31 грудня 1976 року ПСКР «Дніпро» зарахований до 5-ї окремої Балаклавської бригади прикордонних сторожових кораблів Західного ОК МЧ КДБ СРСР.

Корабель брав участь в охороні державного кордону, економічної зони СРСР і рибальських промислів біля узбережжя Кримського півострова у Чорному морі. [2] [3]

У червні 1992 року увійшов до складу Морських частин Державного комітету з охорони кордону України.

У складі Військово-Морських Сил України

Наприкінці 1995 року було прийняте рішення про передачу Державною прикордонною службою України кораблів проекту 1124П в склад Військово-Морських Сил України.

В січні 1996 року «Дніпро» разом з однотипним ПСКР «Ізмаїл» (рос. Измаил) передані ВМС. Військово-морський прапор України на кораблі було піднято 19 січня 1996 року. Корабель перекласифікований в корвет і перейменований на «Вінницю». Деякий час на кораблі знаходилися як прикордонний, так і флотський екіпаж.

Шеврон корвету

Після передачі корабля ВМСУ корвет «Вінниця» брав участь у багатьох багатонаціональних навчаннях [4] [5]

  • липень 1996 р. — участь у міжнародних навчаннях «Кооператив партнер—1996».
  • серпень 1996 р. — участь у навчаннях «Море—96».
  • серпень-вересень 1996 р. — участь у міжнародних навчаннях «Класика—96» (Констанца, Румунія).
  • квітень 1998 р. — участь у спільному збір-похід із загоном кораблів ЧФ Росії.
  • квітень 1999 р. — участь у збір-поході.
  • серпень 1999 р. — участь у міжнародних навчаннях «Фарватер миру—99».
  • квітень 2000 р. — участь у збір-поході.
  • червень 2000 р. — участь у міжнародних навчаннях «Кооператив партнер—2000».
  • 2002 рік — міжнародні навчання «Сі Бриз—2002», «Фарватер-Форпост—2002», збір-похід.
  • 2003 рік — навчання «Бриз—2003», «Фарватер миру—2003», «Кооператив партнер—2003» і «Чорноморське партнерство—2003». Узяв участь в активації чорноморської військово-морської групи за викликом (ЧВМГ) BLACKSEAFOR, в ході якої здійснив заходи до портів причорноморських держав. В цьому ж році був відзначений як найкращий корабель Військово-морських сил України.
  • 2007 рік — участь у стратегічних навчаннях «Артерія—2007».

11 листопада 2007 року корабель потрапив у шторм, був пошкоджений форштевень, з того часу перебуває в ремонті. В липні 2010 року корабель отримав 250 тисяч гривень від Вінницької області на ремонт.[6]

22 березня 2014 — захоплений спецназом морської піхоти Чорноморського Флоту Російської Федерації. Екіпаж українських ВМС зійшов на берег у повному складі. 19 квітня 2014 повернений ВМС України.

20 березня 2017 року командиром був призначений капітан-лейтенант Мельник Олексій.

Наприкінці вересня 2017 року судноремонтна верф «Україна» Одеського порту прийняла корвет «Вінниця» на ремонт. Корабель знаходивсяу доці № 4. Після визначення технічної можливості для його ремонту на ньому планувалося провести повний комплекс ремонтних і докових робіт.[7][8] Після цього корвет планували відправити на київський завод, який спеціалізується в цій сфері. Там його планували переоснащувати та озброювати.[9]

2 квітня 2018 року, стало відомо, що за попередньою інформацією відновлення корабля до стану бойової готовності не є економічно доцільним.[10] У корабля тривалий час залишались не справними РЛС загального виявлення МР-302 «Рубка», гідроакустичні станції МГ-332 «Амгунь», МГ-339Т «Шелонь», залишаються несправними більшість систем озброєння, енергетична установка та більшість агрегатів.[11]

22 серпня 2018 року після майже 11 місяців перебування в доці корабель виведений з доку, але ремонт на ньому так і не був проведений.[12] З того часу корвет переведено в категорію навчальних. Він перебував у відстої в очікуванні рішення про списання.

На початку 2021 року стало відомо, що церемонія спуску прапору з корвету "Вінниця", рейдового катеру "Токмак" та ще одного рейдового катеру відбудеться найближчим часом [13], рішення про списання прийнято остаточно.

29.01.2021 підписаний наказ про списання, корабель списаний.

Зараз розглядається можливість перетворення його у музей [14][15].

Цікаві факти

  • Входив до складу 5-ї бригади надводних кораблів Південного військово-морського району. Базувався в Новоозерному (Донузлав).
  • Командир корабля — капітан 3 рангу Олександр Костюк (квітень 2008 — липень 2016).

Див. також

Примітки

  1. Малі протичовнові кораблі проектів 1124 і 1124ПМ. Військовий портал. Архів оригіналу за 14 вересня 2012. Процитовано 18 грудня 2010.(рос.)
  2. Стрімкий «Альбатрос». Pogranichnik.ru. Архів оригіналу за 14 вересня 2012. Процитовано 18 грудня 2010.(рос.)
  3. Малий протичовновий корабель «Дніпро». Flot.sevastopol.info. Архів оригіналу за 14 вересня 2012. Процитовано 18 грудня 2010.(рос.)
  4. Корабель з гордим ім'ям «Ізмаїл». Pogranichnik.ru. Архів оригіналу за 14 вересня 2012. Процитовано 18 грудня 2010.(рос.)
  5. Корвет «Тернопіль» — новий «альбатрос» українського флоту. Євген Силкін, Морська держава. Архів оригіналу за 17 березня 2012. Процитовано 18 грудня 2010.
  6. Корвет «Вінниця» отримав 250 тис. грн
  7. Одеський порт прийняв у ремонт корвет «Вінниця». Човен витягли на суходіл (Фото)| Всі Новини Вінниці. Vinbazar.com (рос.). Процитовано 25 вересня 2017.
  8. Корвет «Вінниця» піднято у док судноремонтного заводу Одеського порту - далі у Київ. http://www.ukrmilitary.com/. Ukrainian Military Pages. 25 вересня 2017. Процитовано 25 вересня 2017.
  9. Корвет «Вінниця» почали ремонтувати - Новини Вінниці. www.myvin.com.ua (англ.). Процитовано 25 вересня 2017.
  10. ВМС можуть відмовитись від відновлення корвету "Вінниця". https://vn.depo.ua/. Depo.ua. 2 квітня 2018. Процитовано 8 квітня 2018.
  11. Корвет ВМСУ «Вінниця» вийшов з доку — що далі? Відремонтувати не можна списати. https://www.ukrmilitary.com/. Ukrainian Military Pages. 23 серпня 2018. Процитовано 23 серпня 2018.
  12. Корвет “Вінниця” завершив доковий ремонт. https://mil.in.ua/. Український мілітарний портал. 22 серпня 2018. Процитовано 22 серпня 2018.
  13. ВМС спише корабель «Вінниця» та два рейдових катери | MIL.IN.UA. Український мілітарний портал (рос.). Процитовано 3 лютого 2021.
  14. З корабля «Вінниця» розглядають створення музею | MIL.IN.UA. Український мілітарний портал (рос.). Процитовано 3 лютого 2021.
  15. З навчального корвета «Вінниця» зроблять корабель-музей – Міноборони

Джерела

  • Апальков Ю. В. Корабли ВМФ СССР. Справочник в 4 томах. — Санкт-Петербург : Галея Принт, 2005. — Т. ІІІ. Противолодочные корабли. Часть 2. Малые противолодочные корабли. — 112 с. — ISBN 5-8172-0095-3.
  • Кузык Б.Н., Никольский В.И., Новичков Н.Н. Военные флоты мира. Справочник. — Москва : Национальный центр научно-технической информации, 2005. — 1250 с. — ISBN 5-98384-005-3.
  • Заблоцкий В.П., Костриченко В.В. Корабли и суда военно-морских сил Украины (краткий справочник). — Донецк : Украинский культурологический центр, 1998. — 40 с. — ISBN 966-95347-2-0.
  • Jane's Fighting Ships 2009—2010. — London, United Kingdom : Jane's Information Group, 2009. — ISBN 0-71062-623-1.

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.