Ємець Олександр Іванович

Олекса́ндр Іва́нович Є́мець (нар. 1 січня 1959, Велика Медведівка  пом. 28 січня 2001) — український правознавець і політик. Його син, Ємець Леонід Олександрович, також став політиком і народним депутатом України.

Олександр Іванович Ємець
Народився 1 січня 1959(1959-01-01)
Велика Медведівка, Шепетівський район, Хмельницька область, Українська РСР,  СРСР
Помер 28 січня 2001(2001-01-28) (42 роки)
·ДТП
Поховання Байкове кладовище
Громадянство  Україна
Діяльність народний депутат України
Alma mater Філософський факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка
Знання мов українська
Членство Верховна Рада України III скликання
Посада Міністр України у справах національностей і міграції
Термін квітень 1993 — липень 1994
Партія Реформи і порядок
Діти Ємець Леонід Олександрович
Нагороди

СРСР:

Медаль «За відмінну службу з охорони громадського порядку»

Україна:

Орден «За заслуги» І ступеня

Біографія

Народився 1 січня 1959 року в селі Великій Медведівці Шепетівського району Хмельницької області.

Сім'я

Батько — директор сільської восьмирічки, мати — сільський фельдшер.

Освіта

У 1981 році закінчив філософський факультет Київського університету (вступив із третьої спроби, здобув фах психолога).

Заочно закінчив Київську вищу школу Міністерства внутрішніх справ СРСР імені Фелікса Дзержинського (здобув фах правознавця).

Кар'єра

Працював вихователем у приймальнику-розподільнику для неповнолітніх, викладачем дитячої психології, науковим співробітником кримінологічної лабораторії.

В 1995—1998 рр. — член наглядової ради ЗАТ ІК «Галицькі інвестиції», разом з Андрієм Садовим.[1]

Політична діяльність

Народний депутат України 1-го, 2-го та 3-го скликань (19902001 роки). З квітня 1993 по липень 1994 року — міністр України у справах національностей і міграції. З 26 березня 1996 по 14 серпня 1996 року — віце-прем'єр-міністр України з політико-правових питань[2]. З березня 1998 народний депутат України 3-го скликання.

Могила Олександра Ємця

Жив в Києві. Загинув 28 січня 2001 року в автомобільній катастрофі. Похований на Байковому кладовищі (ділянка № 52а).

Нагороди

Нагороджений медаллю «За відмінну службу по охороні громадського порядку» (1986; за участь в ліквідації аварії на ЧАЕС), орденом «За заслуги» I ступеня (серпень 2001, посмертно)[3].

Література

  • Найгірше — протиправні закони: Хто є хто // Голос України. — 1991. — 23 лютого. — С. 4.
  • Хто є хто в Україні 1997: Біографічний словник. — К., 1997. — С. 90.

Примітки

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.