Єне Дальнокі

Народився 12 грудня 1932 року в місті Будапешт. Вихованець футбольної школи клубу «Ференцварош». Дорослу футбольну кар'єру розпочав 1950 року в основній команді того ж клубу, кольори якої і захищав протягом усієї своєї кар'єри гравця, що тривала цілих сімнадцять років. У складі клубу провів 283 матчі в чемпіонаті Угорщини. У складі «Ференцвароша» став дворазовим чемпіоном країни та володарем кубку Угорщини. Разом із клубом став володарем Кубку Ярмарків у 1965 року.[3]

1952 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Угорщини у переможному матчі зі збірною Польщі.[4] Протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 10 років, провів у формі головної команди країни лише 14 матчів.

У складі збірної був учасником футбольного турніру на Олімпійських іграх 1952 року у Гельсінкі, здобувши того року титул олімпійського чемпіона, футбольного турніру на Олімпійських іграх 1960 року в Римі, на якому команда здобула бронзові нагороди.

Розпочав тренерську кар'єру, повернувшись до футболу після невеликої перерви, 1970 року, очоливши тренерський штаб клубу «Ференцварош», у якому Єне Дальнокі працював із нетривалими перервами як головний тренер до 1987 року. У 1982—1984 роках Дальнокі очолював футбольний клуб «Татабанья». Як тренер привів до перемоги «Ференцвароша» у чемпіонаті Угорщини в 1976 році та тричі у кубку Угорщини. Єне Дальнокі вивів свій клуб до фіналу Кубка володарів кубків 1975, в якому угорський клуб поступився київському «Динамо».[5]

Помер 4 лютого 2006 року на 74-му році життя у місті Будапешт.

• Статистика виступів на сайті national-football-teams.com (англ.)
• Профіль футболіста на офіційному сайті ФІФА (англ.)