Футбол на Олімпійських іграх

Олімпійський футбольний турнір футбольний турнір, який є частиною Олімпійських ігор.

Олімпійський футбольний турнір
Засновано 1900
Регіон Світ
Конфедерація ФІФА
Кількість команд 16 (чоловіки)
12 (жінки)
Поточний чемпіон  Бразилія
 Канада
Найбільше перемог США (4 титули)
2020

На Олімпіадах 1900 і 1904 проводили тільки демонстраційні турніри, оскільки гра ще не була надто поширена. Офіційно футбол включили до програми літніх Олімпіад в 1908 р. На Олімпіаді 1908 завдяки зусиллям Англійської футбольної асоціації проведено перший повноцінний турнір. Англійці домоглися введення футбольних змагань, але вимога МОКу щодо обов'язкового любительського рівня всіх команд ставила професіоналів і аматорів в різні умови. На Олімпіаді могли виступати лише аматори.

На початку XX сторіччя професіоналізм існував лише в кількох країнах. Після Другої світової війни дедалі більше держав узаконили футбольний професіоналізм. Тепер футбол став професією для переважної більшости найсильніших гравців. Проте в соціалістичних країнах влада вважала всіх спортсменів любителями (офіційно вони були тренерами фізкультури чи працівниками державних установ), тому проти західних команд грали найсильніші гравці-профі, переодягнені у форму олімпійської збірної. Країни Східної Європи домінували у післявоєнних олімпійських змаганнях. Тому турніри втратили престиж і можливість об'єктивно показати розвиток футболу у тій чи іншій країні. Важливе рішення прийняв конгрес ФІФА у 1978 році — гравцям, які виступали на чемпіонаті світу (у відборі або фінальній частині) заборонили грати за олімпійські збірні.

З початку 1990-х років МОК і ФІФА нарешті дійшли до компромісу — поділ на любителів і профі остаточно скасували. З 1992 року в олімпійських футбольних турнірах повинні виступати лише футболісти молодші 23 років (додатково можна заявляти 3 гравців без вікових обмежень). Змагання стали доброю нагодою для виявлення юних талантів, олімпійські команди часто готують резерв для головної збірної країни.

З 1996 року окремо проводиться і жіночий футбольний турнір, який не має вікових обмежень.

Історія

Передумови турніру (1896–1906)

Срібні призери першого неофіційного олімпійського футбольного турніру 1900 року

Футбол не був присутній в офіційних змаганнях перших сучасних Олімпійських Ігор 1896 року, тому що міжнародний футбол перебував в зародковому стані в той час. Проте, джерела стверджують, що неофіційний футбольний турнір був організований в ході перших Ігор, в якому команда Афін програла команді, що представляла Смірну (Ізмір) — територію Османської імперії. Також історик олімпійського руху Білл Меллон писав: «Імовірно, що відбувся також матч між грецьким і данським клубом».

Футбольні турніри були зіграні на Олімпійських іграх в 1900 і 1904 роках, а також на позачергових Іграх 1906 року, але вони проводились між клубами. Хоча МОК вважає, що 1900 і 1904 турніри були офіційними олімпійськими змаганнями, вони не визнаються ФІФА.

У 1906 році команди з Великої Британії, Німеччини, Австрії, Нідерландів і Франції провели неофіційний турнір. Також були заявлені команди Данії, Смірни (один вірменин, два французи й вісім британців), Афін і Салоніків. Данія виграла фінал проти Афін 9-0.

Початки турніру (1908–1928)

Олімпійські чемпіони 1912 року — збірна Великої Британії

Лондонська Олімпіада 1908-го року містила перший офіційний міжнародний футбольний турнір. Усі чотири британські збірні були запрошені для участі в турнірі, але лише Англія, яка була єдиним представником раніше створеної ФІФА, делегувала команду. Водночас лише англійська ФА відмовилася платити непрофесійним гравцям за участь в Іграх — інші збірні ж сповна компенсували своїм представникам відлучення від основного місця роботи. Центрфорвард «Тоттенгем Готспур» Вів'єн Вудворд і голкіпер «Лестер Сіті» Горак Бейлі не мали статусу професіоналів, але були досить гарні для того, щоб представляти збірну своєї країни на Олімпіаді, і англійці з їх допомогою потрапили у фінал, де перемогли збірну Данії з рахунком 2:0, добувши перше олімпійське золото.

ФІФА врегулювала питання з участю непрофесійних гравців на наступній Олімпіаді, а число команд, що беруть участь зросла до 11. Англія, як і раніше була занадто сильним опонентом для інших команд. У півфіналі Вудворд навіть спеціально не забив пенальті у ворота збірної Фінляндії — на його думку, рішення судді в тому епізоді було помилковим. Втім, англійці все одно легко розібралися з фінами — 4:0. У фіналі знову зійшлися команди Англії та Данії й представники Британії знову перемогли, тепер вже з рахунком 4:2.

Срібні призери олімпіади 1920 року — збірна Іспанії

Проте родоначальники футболу були переможені збірною Норвегії з рахунком 3:1 вже в першому ж матчі першої повоєнної Олімпіади в Антверпені. Цього разу число команд зросло до 14, і з'явився перший представник не з Європи збірна Єгипту. А фінал турніру ознаменувався скандалом — гравці збірної Чехословаччини пішли з поля незадовго до свистка на перерву, проявивши свою незгоду з упередженим суддівством бригади англійських суддів, що виявилося в зарахуванні другого голу збірної Бельгії (на думку чехословаків, з порушенням правил) і вилученні чехословацького захисника.

22 країни виставили свої збірні на Олімпійські Ігри 1924-го року в Парижі, серед яких вперше були збірні «Нового світу» — США та Уругвай. Останні відразу несподівано виграли золоті нагороди. Уругвайці, якими керував Ектор Скароне, здолали збірну Швейцарії в фінальному матчі з рахунком 3:0.

Срібні призери олімпіади 1928 року — збірна Аргентини

Через чотири роки в Амстердамі вперше взяла участь в Олімпійських іграх ще одна латиноамериканська збірна збірна Аргентини, яка дісталася до фіналу, але в переграванні поступилася уругвайцям з рахунком 1:2.

Конкурування з чемпіонатом світу (1930–1936)

Попри неперервні суперечки через участь аматорів і виплат гравцям за виступ у змаганнях, стало очевидним, що популярність футболу на Олімпіаді вимагає проведення окремого міжнародного турніру серед збірних своїх країн. В результаті цього 1930 року був проведений перший чемпіонат світу в Уругваї, який був відкритий для всіх гравців — професіоналів та аматорів. У зв'язку з цим на наступній Олімпіаді в Лос-Анджелесі в 1932-му році футбол був виключений зі списку олімпійських видів спорту.

Олімпійські чемпіони 1948 року — збірна Швеції

Проте, вже на Іграх 1936 року в нацистському Берліні турнір з футболу був відновлений  — таким чином режим Адольфа Гітлера спробував акумулювати більший прибуток, отриманий від проведення Олімпіади. Не беручи участі в трьох попередніх Олімпіадах, британці цього разу виставили збірну Королівства, яка була представлена ​​тринадцятьма англійцями, п'ятьма шотландцями й двома представниками Уельсу та Північної Ірландії. Сам же турнір включав 16 команд, у тому числі до ігор приєднались і азійські збірні Китаю та Японії. Господарі турніру були несподівано переможені у чвертьфіналі норвежцями. У фіналі ж збірна Італії здолала австрійців з рахунком 2:1. На тому ж турнірі взяв участь останній футболіст, який не мав статус професіонала і зіграв у офіційному матчі національної збірної Великої Британії — представник «Арсеналу» Бернар Джой допоміг своїй команді вийти до чвертьфіналу, де британці програли збірній Польщі.

Домінування збірних соцтабору (1948–1980)

На Олімпіаді 1948 року в Лондоні перемогла збірна Швеції, представлена легендарним тріо: Гуннар Грен Гуннар Нордаль Нільс Лідгольм. Шведи у фінальному матчі здолали збірну Югославії з рахунком 3:1. Але головним стало те, що з цього турніру розпочався різкий ривок представників новоствореного після війни соціалістичного блоку, у яких гравці де-факто були футболістами-професіоналами, але при цьому були на державних посадах, отримуючи гроші за участь в матчах.

Такий же підхід допоміг створити відому «Араньчапат» збірну Угорщини, яка на Олімпіаді 1952 року впевнено взяла золото, розгромивши збірні Туреччини (7:1), Швеції (6:0) і здолавши з рахунком 2:0 югославів у фінальному матчі.

Бронзові призери олімпіади 1964 року — збірна Німеччини

Велика відстань до Мельбурну і політична напруженість в Європі стали причиною того, що на Олімпіаді 1956 року турнір був представлений лише 11 футбольними командами. У півфінальних матчах боролися відразу три представники комуністичного блоку, а золото виграла збірна СРСР.

Дана тенденція продовжилась і в 1960 році на Олімпіаді в Римі — золото взяли югослави, а наступної олімпіади найсильнішою знову стала збірна Угорщини. Крім того, Олімпіада 1964 року була примітна тим, що після масової деколонізації Африки, в іграх взяли участь 62 команди. Чотири роки по тому в Мексиці представництво збільшилося до 81 збірної, але золото знову дісталося угорцям.

Срібні призери олімпіади 1980 року — збірна НДР

На Олімпіаді 1972 року в Мюнхені у фінальній частині були заявлені навіть збірні Судану і Бірми, проте перемогли знову представники соціалістичного табору — цього разу поляки, які вийшли в фінал і на наступній Олімпіаді в Монреалі, де були биті іншою соціалістичною країною збірною НДР.

До Олімпіади 1980 року, яка вперше в історії пройшла в соціалістичній країни, представники Східного Блоку взяли шість комплектів золотих нагород поспіль. Тенденція продовжилась і на Іграх у Москві, де у фіналі Чехословаччина здолала збірну НДР, а господарі турніру здолали югославів. Щоправда, значна частина капіталістичних країн бойкотувала Ігри через вторгнення військ СРСР до Афганістану, тому соціалістичному табору не склало зусиль виграти весь комплект нагород.

Зміни правил (1984–1992)

Після московської Олімпіади ФІФА і Міжнародний Олімпійський Комітет вирішили прибрати гегемонію соціалістичних країн і встановили правило, яке почало діяти з Олімпіади 1984 року і дозволяло професійним футболістам брати участь в турнірі, крім гравців збірних європейських і південноамериканських країн, які брали участь в розіграшах чемпіонатів світу. В першому ж турнірі французи несподівано перемогли збірну Бразилії й вперше в історії вибороли олімпійське золото.

Проте вже на наступній Олімпіаді перемогу знову здобула збірна СРСР, а збірна НДР здобула бронзові нагороди, тому ФІФА знову змінило регламент заявки футболістів, згідно з яким у турнірі отримали право брати участь гравці віком до 23-х років, до яких можна було додати до заявки три гравці, які не підпадають під цю категорію.

Переможцем першого турніру нового формату стала господарка змагань збірна Іспанії, яка за участю Пепа Гвардіоли здолала збірну Польщі на Камп Ноу з рахунком 3:2.

Створення жіночого турніру (1996 — )

Призери олімпіади 2012 року — жіноча збірна США

На Олімпіаді 1996 року відбулося відразу дві визначних події: по перше, збірна Нігерії стала першою збірною Африки, якій підкорилося золото Олімпіади. «Орли» в півфіналі несподівано перемогли бразильців, а у вирішальному поєдинку здолали збірну Аргентини з Ернаном Креспо у складі. На тій же олімпіаді вперше було проведено жіночій олімпійський турнір, який не мав жодних обмежень для гравців, а перемогу святкували господарки турніру — американки.

Через чотири роки Камерун з Самуелем Ето'О у складі, зберіг золото для африканського континенту — його команда у фінальному протистоянні несподівано здолала іспанців в післяматчевих пенальті. У жінок США продовжило вдалі виступи на турнірі, програвши лише у фіналі збірній Норвегії в додатковий час.

На Олімпіаді 2004 року головною зіркою турніру став Карлос Тевес. Його вісім м'ячів допомогли збірній Аргентини святкувати успіх, перемігши у фіналі ще одну латиноамериканську збірну Парагваю. У жінок золото повернула собі збірна США, яка в додатковий час перемогла бразилійок з рахунком 2-1

Чотири роки по тому збірна Аргентини підтвердила статус олімпійського чемпіона, перемігши у фіналі збірну Нігерії з рахунком 1-0. У жінок також попередній чемпіон, збірна США, підтвердила статус найкращої збірної, знову перемігши у фіналі жіночу збірну Бразилії з рахунком 1-0.

На Олімпіаді 2012 року в чоловічому турнірі мексиканці вперше здобули золото, а в жіночому збірна США виграла четверте (втретє поспіль) золото.

На двох наступних Олімпіадах у чоловіків двічі перемогу здобули бразильці, а у жінок в 2016 перемогу здобули німкені, а в 2020 канадки.

Учасники

Чоловіки

Збірна000408122024283648525660646872768084889296000408121620Роки
УЄФА
 Австрія529174
 Бельгія319545
 Білорусь101
 Болгарія9173525
 Велика Британія1118541759510
 Греція817153
 Данія22835251389
 Естонія171
 ІзраїльЯк представник Азії2
 Ірландія5172
 Іспанія217559916214211
 Італія945315944471253515
 Латвія91
 Литва171
 Люксембург8999996
 НДР[1]WD3312WDВозз'єднання Німеччини4
 Нідерланди3334991778
 Німеччина[2]755495532910
 Норвегія553995
 Польща174991227
 Португалія541464
 Росія51
 Румунія9175114
 Сербія121
 Сербія і Чорногорія161
 Словаччина131
 СРСР913331Виступає окремо 15 збірних6
 Туреччина17995596
 Угорщина59913112169
 Фінляндія49994
 Франція25759517555151313
 Чехія141
 ЧехословаччинаD9291Виступають окремо, як Словаччина та Чехія5
 Швеція4953913551510
 Швейцарія29133
 Югославія817922216439Виступає окремо 6 збірних11
Збірна000408122024283648525660646872768084889296000408121620Роки
КОНМЕБОЛ
 Аргентина259521111109
 Бразилія55991342237321114
 Венесуела91
 Колумбія9991475
 Парагвай622
 Перу592
 Уругвай1193
 Чилі-1717534
Збірна000408122024283648525660646872768084889296000408121620Роки
КОНКАКАФ
 Гватемала59133
 Гондурас101674145
 Канада1953
 Коста-Рика131383
 Куба952
 Мексика9994791071019312
 Нідерландські Антильські острови91
 Сальвадор131
 США2[3]9999175139139104914
Збірна000408122024283648525660646872768084889296000408121620Роки
КАФ
 Алжир5142
 Габон121
 Гана79133896
 Гвінея131
 Єгипет[4]8849119WD124WD8128812
 Замбія1352
 Камерун9183
 Кот-д'Івуар672
 Малі51
 Марокко979151610117
 Нігерія13131318237
 ПАР1113163
 Сенегал6-1
 Судан131
 Туніс13914124
Збірна000408122024283648525660646872768084889296000408121620Роки
АФК
 АвстраліяВиступала в зоні Океанії (6 участей)11122
 Афганістан171
 Ізраїль55Виступає в Єврозоні2
 Індія9174134
 Індонезія51
 Ірак51394125
 Іран13953
 Катар1382
 Китай9913134
 Китайський Тайбей131
 Кувейт516123
 М'янма91
 Малайзія91
 Об'єднані Арабські Емірати151
 Південна Корея5139111961035511
 Північна Корея51
 Саудівська Аравія1315153
 Сирія131
 Таїланд9132
 Японія5973961315410411
Збірна000408122024283648525660646872768084889296000408121620Роки
ОФК
 Австралія55413157АФК8
 Нова Зеландія 141663
 Фіджі 161
Збірна000408122024283648525660646872768084889296000408121620Роки
Загалом 325111422171618251116141616131616161616161616161616

Жінки

Збірна96000408121620Роки
 Австралія75744
 Аргентина111
 Бразилія44226467
 Велика Британія572
 Греція101
 Данія81
 Замбія91
 Зімбабве121
 Камерун121
 Канада83314
 Китай25958106
 Колумбія11112
 Мексика81
 Нігерія86113
 Нідерланди51
 Німеччина533315
 Нова Зеландія1089124
 Норвегія3173
 ПАР10102
 Північна Корея992
 США12111537
 Франція462
 Чилі111
 Швеція66467227
 Японія774285
Загалом881012121212

Медальний залік

Загальний

МісцеКраїнаЗолотоСріблоБронзаЗагалом
1 США4228
2 Угорщина3115
3 Велика Британія3003
4 Бразилія2529
5 Аргентина2204
6 СРСР2035
7 Канада2024
8 Уругвай2002
9 Югославія1315
10 Іспанія1304
11 Швеція1225
12 Польща1203
13 Німеччина1135
14 НДР1113
 Нігерія1113
16 Франція1102
 Чехословаччина1102
18 Італія1023
 Норвегія1023
20 Бельгія1012
 Мексика1012
22 Камерун1001
23 Данія0314
24 Болгарія0112
 Японія0112
26 Австрія0101
 Китай0101
 Парагвай0101
 Швейцарія0101
30 Нідерланди0033
31 Гана0011
 Об'єднана німецька команда0011
 Південна Корея0011
 ФРН0011
 Чилі0011
Загалом (35 збірних)343435103

Чоловіки

МісцеКраїнаЗолотоСріблоБронзаЗагалом
1 Угорщина3115
2 Велика Британія3003
3 Бразилія2327
4 Аргентина2204
5 СРСР2035
6 Уругвай2002
7 Югославія1315
8 Іспанія1304
9 Польща1203
10 НДР1113
 Нігерія1113
12 Франція1102
 Чехословаччина1102
14 Італія1023
 Швеція1023
16 Бельгія1012
 Мексика1012
18 Камерун1001
 Канада1001
20 Данія0314
21 Болгарія0112
 США0112
23 Австрія0101
 Німеччина0101
 Парагвай0101
 Швейцарія0101
27 Нідерланди0033
28 Гана0011
 Норвегія0011
 Об'єднана німецька команда0011
 Південна Корея0011
 ФРН0011
 Чилі0011
 Японія0011
Загалом (34 збірні)27272882

Жінки

МісцеКраїнаЗолотоСріблоБронзаЗагалом
1 США4116
2 Німеччина1034
3 Канада1023
4 Норвегія1012
5 Бразилія0202
 Швеція0202
7 Китай0101
 Японія0101
Загалом (8 збірних)77721

Турніри за роками

Чоловічий турнір

Рік Місце Фінал За 3-тє місце
Переможець Рахунок Фіналіст 3-тє місце Рахунок 4-те місце
1896 Афіни Не проводився
1900
Деталі
Париж
«Аптон-парк»
[5]
USFSA XI

Брюссельський
університет
[5] Брали участь лише три клуби
1904
Деталі
Сент-Луїс
«Голт»
[5]
Christian Brothers College

St. Rose Parish
[5] Брали участь лише три клуби
1908
Деталі
Лондон
Велика Британія
2 — 0
Данія

Нідерланди
2 — 0
Швеція
1912
Деталі
Стокгольм
Велика Британія
4 — 2
Данія

Нідерланди
9 — 0
Фінляндія
1920
Деталі
Антверпен
Бельгія
[6]
Іспанія

Нідерланди
[6]
Франція
1924
Деталі
Париж
Уругвай
3 — 0
Швейцарія

Швеція
1 — 1
о.т.

Нідерланди
Перегравання: 3 — 1
1928
Деталі
Амстердам
Уругвай
1 — 1
о.т.

Аргентина

Італія
11 — 3
Єгипет
Перегравання: 2 — 1
1932 Лос-Анджелес Турнір не проводився
1936
Деталі
Берлін
Італія
2 — 1
о.т.

Австрія

Норвегія
3 — 2
Польща
1948
Деталі
Лондон
Швеція
3 — 1
Югославія

Данія
5 — 3
Велика Британія
1952
Деталі
Гельсінкі
Угорщина
2 — 0
Югославія

Швеція
2 — 0
ФРН
1956
Деталі
Мельбурн
СРСР
1 — 0
Югославія

Болгарія
3 — 0
Індія
1960
Деталі
Рим
Югославія
3 — 1
Данія

Угорщина
2 — 1
Італія
1964
Деталі
Токіо
Угорщина
2 — 1
Чехословаччина

НДР
3 — 1
ОАЕ
1968
Деталі
Мехіко
Угорщина
4 — 1
Болгарія

Японія
2 — 0
Мексика
1972
Деталі
Мюнхен
Польща
2 — 1
Угорщина

СРСР
2 — 2[7]
о.т.

НДР
1976
Деталі
Монреаль
НДР
3 — 1
Польща

СРСР
2 — 0
Бразилія
1980
Деталі
Москва
Чехословаччина
1 — 0
НДР

СРСР
2 — 0
Югославія
1984
Деталі
Лос-Анджелес
Франція
2 — 0
Бразилія

Югославія
2 — 1
Італія
1988
Деталі
Сеул
СРСР
2 — 1
овертайм

Бразилія

НДР
3 — 0
Італія
1992
Деталі
Барселона
Іспанія
3 — 2
Польща

Гана
1 — 0
Австралія
1996
Деталі
Атланта
Нігерія
3 — 2
Аргентина

Бразилія
5 — 0
Португалія
2000
Деталі
Сідней
Камерун
2 — 2
золотий гол

Іспанія

Чилі
2 — 0
США
5 — 3 (пен.)
2004
Деталі
Афіни
Аргентина
1 — 0
Парагвай

Італія
1 — 0
Ірак
2008
Деталі
Пекін
Аргентина
1 — 0
Нігерія

Бразилія
3 — 0
Бельгія
2012
Деталі
Лондон
Мексика
2 — 1
Бразилія

Південна Корея
2 — 0
Японія
2016
Деталі
Ріо-де-Жанейро
Бразилія
1 — 1
овертайм

Німеччина

Нігерія
3 — 2
Гондурас
5 — 4 (пен.)
2020
Деталі

Токіо

Бразилія
2 — 1
овертайм

Іспанія

Мексика
3 — 1
Японія

Переможці і призери

Збірна Титули 2 місце 3 місце 4 місце Медалі
 Угорщина 3 (1952, 1964, 1968) 1 (1972) 1 (1960) 5
 Велика Британія 3 (1900, 1908, 1912) 1 (1948) 3
 Бразилія 2 (2016, 2020) 3 (1984, 1988, 2012) 2 (1996, 2008) 1 (1976) 7
 Аргентина 2 (2004, 2008) 2 (1928, 1996) 4
 СРСР 2 (1956, 1988) 3 (1972, 1976, 1980) 5
 Уругвай 2 (1924, 1928) 2
 Югославія 1 (1960) 3 (1948, 1952, 1956) 1 (1984) 1 (1980) 5
 Іспанія 1 (1992) 3 (1920, 2000, 2020) 4
 Польща 1 (1972) 2 (1976, 1992) 1 (1936) 3
 НДР 1 (1976) 1 (1980) 2 (19644, 1972) 4
 Нігерія 1 (1996) 1 (2008) 1 (2016) 3
 Франція 1 (1984) 1 (1900) 1 (1920) 2
 Чехія3 1 (1980) 1 (1964) 2
 Італія 1 (1936) 2 (1928, 2004) 3 (1960, 1984, 1988) 3
 Швеція 1 (1948) 2 (1924, 1952) 1 (1908) 3
 Бельгія 1 (1920) 1 (1900) 1 (2008) 2
 Мексика 1 (2012) 1 (2020) 1 (1968) 2
 Камерун 1 (2000) 1
 Канада 1 (1904) 1
 Данія 3 (1908, 1912, 1960) 1 (1948) 4
 Німеччина4 5 1 (2016) 1 (19885) 1 (19525) 3
 США 1 (1904) 1 (1904) 1 (2000) 2
 Болгарія 1 (1968) 1 (1956) 2
 Парагвай 1 (2004) 1
 Австрія 1 (1936) 1
 Швейцарія 1 (1924) 1
 Нідерланди 3 (1908, 1912, 1920) 1 (1924) 3
 Японія 1 (1968) 2 (2012, 2020) 1
 Південна Корея 1 (2012) 1
 Чилі 1 (2000) 1
 Гана 1 (1992) 1
 Норвегія 1 (1936) 1
 Єгипет 2 (1928, 1964) 0
 Гондурас 1 (2016) 0
 Ірак 1 (2004) 0
 Португалія 1 (1996) 0
 Австралія 1 (1992) 0
 Індія 1 (1956) 0
 Фінляндія 1 (1912) 0
  • 3 як Чехословаччина.
  • 4 як Об'єднана німецька команда.
  • 5 як ФРН (Західна Німеччина).

Жіночий турнір

Рік Місце Фінал Матч за третє місце
Переможець Рахунок Фіналіст Третє місце Рахунок Четверте місце
1996
Деталі
Атланта
США
2 — 1
Китай

Норвегія
2 — 0
Бразилія
2000
Деталі
Сідней
Норвегія
3 — 2
золотий м'яч

США

Німеччина
2 — 0
Бразилія
2004
Деталі
Афіни
США
2 — 1
додатковий тайм

Бразилія

Німеччина
1 — 0
Швеція
2008
Деталі
Пекін
США
1 — 0
додатковий тайм

Бразилія

Німеччина
2 — 0
Японія
2012
Деталі
Лондон
США
2 — 1
Японія

Канада
1 — 0
Франція
2016
Деталі
Ріо-де-Жанейро
Німеччина
2 — 1
Швеція

Канада
2 — 1
Бразилія
2020
Деталі
Токіо
Канада
1 — 1
пенальті 3 — 2

Швеція

США
4 — 3
Австралія

Переможці і призери

Збірна Титули 2 місце 3 місце 4 місце
 США 4 (1996, 2004, 2008, 2012) 1 (2000) 1 (2020)
 Німеччина 1 (2016) 3 (2000, 2004, 2008)
 Канада 1 (2020) 2 (2012, 2016)
 Норвегія 1 (2000) 1 (1996)
 Бразилія 2 (2004, 2008) 3 (1996, 2000, 2016)
 Швеція 2 (2016, 2020) 1 (2004)
 Японія 1 (2012) 1 (2008)
 Китай 1 (1996)
 Франція 1 (2012)
 Австралія 1 (2020)

Примітки

  1. Східнонімецька команда представляла Об'єднану німецьку команду в 1964 здобула бронзові медалі.
  2. Представляла Об'єднану німецьку команду в 1956, а також ФРН (тобто Західну Німеччину) в 1972, 1984 та 1988.
  3. На турнірі брало участь дві команди з США, які здобули срібні та бронзові нагороди
  4. У 1960 році представляв  Об'єднана Арабська Республіка
  5. Турнір був виставковий і не визнаний ФІФА
  6. На 40-й хв. команда Чехословаччини залишила поле через упереджене суддівство. Її дискваліфікували і був проведений додатковий турнір за 2-3 місце місце
  7. В 1972 році матч за 3-тє місце між збірними СРСР і НДР завершився з рахунком 2-2 після додаткового часу, тому обидві збірні отримали бронзові медалі.

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.