Єпіфаній Канівецький
Євдоким Васильович Канівецький (чернече ім'я Єпіфаній; 1776, Богушкова Слобідка — 24 травня 1825, Воронеж) — український релігійний діяч на Гетьманщині, у Московії, Татарстані та Слобідській Україні. Педагог і гомілетик. Ректор Казанської духовної академії.
| Єпіфаній Канівецький | |
|---|---|
| Народився | 1776 |
| Помер |
24 травня 1825 Воронеж, Російська імперія |
| Діяльність | священник |
| Alma mater | Києво-Могилянська академія (1659—1817) |
| Посада | єпископ |
| Конфесія | православ'я |
Також єпископ Воронезький і Черкаський Відомства православного сповідання Російської імперії. Вихованець Києво-Могилянської академії.
Біографія
Народився в сім'ї священика о. Василія Канівецького.
По закінченню класу риторики Переяславської семінарії перевівся до Києво-Могилянської академії (1798 закінчив її повний курс). Відзначався «похвальным… знанием» грецької, французької та німецької мов, географії, історії, математики, а також філософії та богослов'я.
З 9 вересня 1798 працював у Переяславській семінарії вчителем вищого граматичного класу, грецької мови та в класі риторики. 16 вересня 1800 прийняв чернечий постриг від єпископа Переяславського С. Лебединського. 1805 — викладач риторики і математики Новгородської семінарії. З 8 жовтня 1806 — вчитель герменевтики та церковної історії Олександро-Невської семінарії. Причислений до братії Олександро-Невської лаври в Санкт-Петербурзі.
1806/1807 призначено архімандритом Віленського Святодухівського монастиря й запрошено «на чреду священнослуженія» до Санкт-Петербурга, де уславився виголошеними промовами. 6 лютого 1808 Канівецький— архімандрит Казанського Спасо-Преображенського монастиря та ректор і професор богослов'я Казанській духовній академії. Одночасно — член Казанської консисторії і благочинний монастирів Казанської єпархії.
7 січня 1811 нагороджений орденом св. Анни II ст. («За благоустройство основанной в 1809 году при академій библіотеки для чтенія»),
26 березня 1816 висвячено на єпископа Воронезького й Черкаського. У цьому сані перебував до кінця свого життя. Помер у Воронежі, похований у Вороніжському Благовіщенському кафедральному соборі.
Література
- Амвросий (Орнатский). История Российской иерархии, ч. 2, — М, 1810;
- Знаменский П. История Казанской духовной академии, в. 1—3. — Казань, 1891—1892;
- Яновский И. Епифаний Канивецкий, … Полтав. ЕВ, 1883, № 19;
- Павловский И. Ф. Полтавцы. — Полтава, 1914.