Єса Посонь

Виступав за будапештські клуби МУЕ та МТК, виступаючи за другий з яких 1904 року був названий найкращим футболістом року в Угорщині.

В 1901 році брав участь у двох неофіційних матчах збірної Угорщини проти англійських клубів[1], а 12 жовтня 1902 року зіграв в історичному першому офіційному матчі національної збірної Угорщини[2][3], яка ще була частиною Австро-Угорщини, проти другої частини країни — збірної Австрії, для якої це був також офіційний перший матч в історії[4].

Після закінчення кар'єри працював футбольним суддею на матчах в Угорщині[5], а згодом став тренером МТК. У 1921 роци Посонь поїхав до Польщі щоб тренувати клуб «Краковія» з Кракова, яка в тому ж сезоні виграв титул чемпіона Польщі у дебютному розіграші турніру[6]. Також Посонь взяв участь у становленні збірної Польщі, допомагаючи Йозефу Школьніковському в організації першого матчу поляків, який пройшов саме зі збірною Угорщини 18 грудня 1921 року і закінчився поразкою поляків 0:1[7][8].

Єса Посонь (крайній ліворуч) з гравцями збірної Польщі перед їх історичним дебютним матчем.

В грудні 1922 року став другим тренером «Барселони» у штабі Джека Грінвелла. Після уходу англійця в серпні 1923 року став першим тренером клубу на два місяці. З приходом Альфреда Споунсера увійшов у його штаб, паралельно в сезоні 1923/24 займався з молодіжною командою клубу. По завершенні сезону Споунсер покинув клуб і Посонь став головним тренером команди на сезон 1924/25[9], але був звільнений в грудні того ж року[10]. Загалом тренував каталонський клуб у 47 іграх (30 перемог, 9 нічиїх, 8 поразок)

Після цього Посонь прийняв рішення повернутися в Угорщину, де тренував команди нижчих ліг, а 1926 року відправився до Королівства Сербів, Хорватів і Словенців, де три роки тренував загребський клуб «Граджянскі», з яким двічі став чемпіоном країни[11][12].

Паралельно тренував угорський клуб «Уйпешт», з яким ставав срібним і бронзовим призером національного чемпіонату та фіналістом Кубка Угорщини, а також керував командою у дебютному розіграші Кубка Мітропи, а в кінці 1920-х років виїхав до Америки, де потренував мексиканський клуб «Реал Еспанья», а 9 травня 1932 помер у Нью-Йорку на 52-му році життя в злиднях і забутті. За іншими даними помер у жовтні 1963 року[13].