Єфанда
Єфанда (фін. Alfvind, Efanda; Ефанда, Алфвінд; біля 850 р. — біля 881 р.) — легендарна давньоруська княгиня, норвезька королівна. За однією версією дочка Кетіля Лосося (800) і Інгуни. Дружина князя Рюрика. Мати князя Ігоря Старого. Точні дати її життя невідомі. Відомо лише що вона померла у Новгороді. Можливо вона жила з своїм чоловіком у м. Новгороді. Бо як відомо Рюрик був новгородським князем. Єфанда відома з так званих татищевських відомостей — відомостей, наведених В. М. Татищевим, можливо, з якихось невідомих джерел і відсутніх у відомих літописах. У числі інших відомостей Татищев згадує і Єфанду, посилаючись при цьому на Якимівський літопис, спірне джерело, відомому тільки з витягів з нього, зробленим самим Татищевим (таким чином, відомості з Якимівського літопису також належать до числа татищевських відомостей). Більше про Єфанду майже нічого не відомо.
| Єфанда | |
|---|---|
| Народилася |
невідомо Новгород |
| Померла |
невідомо невідомо |
| Поховання | невідомо |
| Національність | Вікінг |
| Знання мов | давньоруська |
| Батько | Кетіль Лосось |
| У шлюбі з | Рюрик |
| Діти | Ігор Рюрикович |
Татищев, посилаючись на Якимівський літопис і, можливо, використовуючи якісь пізні незбережені джерела, розповідає про одруження Рюрика з Єфандою, дочкою новгородського посадника Гостомисла, ініціатора запрошення Рюрика на Русь.
Історіографія
В. Татищев вважав її сестрою Олега Віщого. На думку О. Мельникової, невідомі джерела, використані Татищевим, включають пізню переробку літописного тексту. Метою цієї переробки було обґрунтування права іноетнічних правлячих династій на владу, для чого підходила легенда про шлюб Рюрика з Єфандою, дочкою новгородського посадника Гостомисла.
Джерела
- Татищев В. Н. Собрание сочинений: В 8-ми томах: Т. 1. История Российская. Часть 1: — Репринт с изд. 1963, 1964 гг. — М. : Ладомир, 1994. — 500 с.
- Славянская энциклопедия. Киевская Русь — Московия: в 2 т / Автор-составитель В. В. Богуславский. — М. : ОЛМА-ПРЕСС, 2001. — Т. 1. — 784 с. — 5000 прим. — ISBN 5-224-02249-5.
- Пчёлов Е. В. Рюриковичи. История династии. — М. : ОЛМА-ПРЕСС, 2002. — 479 с. — ISBN 5-224-03160-5.