Татищев Василь Микитович

Вас́иль Миќитович Тат́ищев (нар. 19 (29) квітня 1686(16860429) — пом. 15 (26) липня 1750) — російський історик, державний діяч.

Татищев Василь Микитович
Народився 19 (29) квітня 1686
Псков, Санкт-Петербурзька губернія
Помер 15 (26) липня 1750[1] (64 роки)
Болдіно (Московська область)d, Дмитрівський повітd, Московська губернія, Російська імперія
Країна  Російська імперія
Діяльність мандрівник-дослідник, антрополог, історик, географ, економіст, політик, історія, економіка, географія, лексикологія
Знання мов російська[1]
Діти Євграф Татищевd
Автограф

Біографія

Народився поблизу Пскова у дворянській сім'ї. Навчався у московській інженерній і артилерійській школі. Брав участь у Північній війні 1700—1721, виконував дипломатичні доручення Петра I. У 1720—1722 і 1734—1737 управляв казенними заводами на Уралі. У 1741-45 — астраханський губернатор. Під час палацових переворотів у Росії активно виступив проти Верховної таємної ради. Зацікавлення історичним минулим Росії спонукали Татищева вивчати писемні джерела. Ввів у науковий обіг «Руську правду», «Судебник» (1550), пам'ятки давньоруського літописання північних списків і редакцій, які не дійшли до наших днів. Сприяв розвитку етнографії, історичної географії, мовознавства. Основна праця — «Історія Російська з найдавніших часів»[2] (кн. 1-4, 1768—1784, кн. 5, 1848).

Татищев про походження сучасних росіян

Татищев про те, що сучасний російський народ утворився як симбіоз різних етнічних культур, що взяв собі історичне ім'я Київської Русі:

Тисячі років народи переходячи мішалися, іноді полоненими і підкореними себе множили, іноді полоном і володінням від інших мову свою змінити і покинути примушені були, отже, по мові іншим народом, ніж насправді, вважаються. Тому точніше буде сказати, що всі сармати і татари підкорені й інші народи, що здавна до Русі прийшли, мову і віру змінивши, по мові, що нині вживають, слов'янами або росіянами з давнини себе вважають.
Оригінальний текст (рос.)
Тысячи лет народы переходя мешались, иногда пленниками и покоренными себя умножали, иногда пленением и обладанием от других язык свой переменить и оставить принуждены были, следственно, по языку иным народ, нежели на самом деле, считаются. Потому точнее будет сказать, что все сарматы и татары покоренные и от других народов издавна в Русь пришедшие, язык и веру переменив, по языку, ныне употребляемому, славянами или русскими с древности себя полагают.[3]

Примітки
  1. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. див., напр. В. Н. Татищев «Собрание сочинений: В 8-и томах». М.: Ладомир, 1994 — 1996.
  3. В. Н. Татищев. История Российская с самых древнейших времен. І, 33, 7. // М-Л, 1962, т.І, стр. 313. (рос.)

Джерела та література

Література
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.