Івайло Петев

У дорослому футболі дебютував 1996 року виступами за команду «Літекс», в якій з невеликими перервами виступав до 2003 року, ставши дворазовим чемпіон Болгарії та володарем Кубка Болгарії, а 2010 року був включений до символічної збірної десятиліття «Літекса»[1].

Згодом з 2003 по 2007 ріку грав у складі болгарських команд «Спартак» (Варна), «Родопа», «Дунав» та «Марек» (Дупниця), після чого став гравцем грецького клубу «Трикала»

У 2009 році був граючим тренером клубу «Любимець 2007», який покинув через втручання президента клубу в його роботу[2], а завершив ігрову кар'єру через хронічну травму лівого коліна у команді «Етир-1924», за яку виступав протягом 2009—2010 років[3].

В липні 2010 року Петев став головним тренером клубу «Лудогорець»[4], що грав у другому дивізіоні країни. Клубу був придбаний болгарським бізнесменом Кирилом Домусчієвим, який поставив перед клубом амбітне завдання, вперше в своїй історії вийти у вищий дивізіон болгарського футболу. Петеву з першої спроби вдалось посісти з командою перше місце і в сезоні 2011/12 дебютувати у вищому дивізіоні Болгарії. В травні 2012 року «Лудогорець» під керівництвом Петева виграв перший трофей у своїй історії — кубок Болгарії, а за тиждень, здолавши в останньому матчі чемпіонату Болгарії 2011/12 прямого конкурента софійський ЦСКА (1:0) з рахунком 1:0, «Лудогорец» обійшов його в турнірній таблиці і вперше в історії виграв чемпіонат Болгарії. У сезоні 2012/13 команда знову стала чемпіоном Болгарії, знову обійшовши конкурента лише на одне очко, цього разу «Левскі». 21 липня 2013 року Петев був звільнений після поразки в 1-му турі чемпіонату країни від «Любимеця» з рахунком 0:1, перед яким була поразка в матчі кваліфікації Ліги чемпіонів від братиславського «Слована» (1:2)[5].

8 жовтня 2013 року Петев був призначений головним тренером «Левскі», але на прес-конференції розлючені ультрас увірвались до зали і зняли з нього футболку свого клубу[6][7][8][9], через що Петев наступного дня покинув команду[10][11].

25 жовтня 2013 року Петев підписав контракт з кіпрським клубом АЕЛ[12]. Клуб став першим в турнірній таблиці за підсумками регулярного сезону, на три очки випередивши «Аполлон» і АПОЕЛ, втім за підсумками другого етапу клуб віддав першість АПОЕЛу, поступившись за різницею м'ячів і за результатами особистих зустрічей, ставши віце-чемпіоном Кіпру. 17 листопада 2014 року покинув команду.

У грудні 2014 року Болгарський футбольний союз офіційно призначив Петева головним тренером збірної Болгарії[13]. У своєму першому офіційному матчі Болгарія зіграла внічию вдома з рахунком 2:2 проти Італії, незважаючи на те, що вела до 84-ї хвилини. Врешті-решт команда зайняла четверте місце в групі кваліфікації на Євро-2016 і не вийшла у фіналу стадію турніру. 27 вересня 2016 року він покинув посаду[14].

27 вересня 2016 року Петев став головним тренером хорватського клубу «Динамо» (Загреб)[15], але був звільнений вже 13 липня 2017 року, після того, як «Динамо» вперше за дванадцять років закінчило сезон без трофею[16]. Після цього Петев був працював з кіпрською кіпрського «Омонією», саудівською «Аль-Кадісією» та польською «Ягеллонією», ніде не здобувши серйозних результатів.

21 січня 2021 року було оголошено, що Петев став новим тренером національної збірної Боснії та Герцеговини напередодні кваліфікації на чемпіонат світу 2022 року в Катарі[17]. 27 січня він підписав контракт і був офіційно представлений боснійській громадськості на прес-конференції[18].

• Івайло Петев на сайті transfermarkt.com (англ.) (нім.) (італ.) (ісп.) (порт.) (пол.) (нід.)
• Тренерська статистика на сайті transfermarkt.com (англ.) (нім.) (італ.) (ісп.) (порт.) (пол.) (нід.)
• Профіль футболіста на сайті soccerway.com (англ.) (нім.)