Іванченко Олександр Семенович

Походить з багатодітної селянської родини. Перші вірші та твори Іванченка почали друкувати 1948 року. Здобув освіту геолога, в 1950-х роках в часі пошуків алмазних родовищ переходив пішки та переїздив на різних транспортних засобах — і на собачих упряжках — Камчатку, Колиму, острови Льодовитого океану, Чукотку, Якутію.

Тривалий час працював кореспондентом центральних радянських ЗМІ. По тому служив на флоті, здійснив чотири навколосвітні подорожі — шляхами Миклухо-Маклая.

Літературною творчістю зайнявся змалечку — перші вірші та дитячі оповідки почали друкувати 1948 року, перша книжка вийшла 1956 року.

В переважній більшості це літературно-художні та публіцистичні твори, написані по мотивам його мандрів. Зокрема, це:

• «Шляхами великого росіянина» — про Миклухо-Маклая,
• «Далекосхідні мандри та пригоди»,
• «Повісті морозного півдня»,
• «Золотий материк»,
• «Золото для БАМу»,
• «Там, за небосхилом»,
• «Земля п'яти сонць»,
• «У південній Африці»,
• «Ображені зорі»,
• «Люлька пірата», 1983
• «У Західному Ірані»,
• «Де вмирають альбатроси?»,
• «Екзотика смарагдових берегів».

На схилі літ присвятив себе вивченню та осмисленню історії та писемності дохристиянської Русі, вивчав лексикологію писемності древніх мов — переважно «мертвих», в яких отримали свій відбиток ранні проміжки розвитку світової цивілізації. Ці дослідження були надруковані лише частково — автор розраховував продовжувати роботу в цьому напрямку, та смерть цьому завадила.

Похований в Москві на кладовищі «Ракіткі».

• Олександр Іванченко / Чтиво