Іванчик Аскольд Ігорович

Закінчив історичний факульте Московського університету (1986, спеціалізувався на кафедрі історії Стародавнього світу, одночасно пройшов низку курсів, включаючи давні мови, на кафедрі класичної філології філологічного факультету МДУ). Був здобувачем в Інституті сходознавства АН СРСР (захистив кандидатську дисертацію у 1989); Учень скіфолога Едвіна Грантовського. Працював в Інституті сходознавства (1986—1992), з 1993 — в Інституті загальної історії РАН[4]. У 2013—2017 роках — декан історичного факультету, головний науковий співробітник Лабораторії комплексних історичних досліджень історичного факультету Інституту суспільних наук Російської академії народного господарства та державної служби.

З 2002 року — представник Російської академії наук у Міжнародному союзі Академій, з 2017 року — віце-президент Союзу. Член Ради Російського гуманітарного наукового фонду (2010—2016), заступник голови Ради з науки при Міністерстві освіти і науки РФ (з 2013). Член Комісії з оцінки результативності наукових організацій Федерального агентства наукових організацій Росії, куди був обраний у 2014 році[5]. У 2018 році створив та очолив Центр античної та східної археології Інституту класичного Сходу та античності Вищої школи економіки[6].

• Иванчик, А. И. Киммерийцы в Передней Азии. Автореф. дисс. … к. и. н. Москва, ИВ. 1989.
• Иванчик, А. И. Киммерийцы. Древневосточные цивилизации и степные кочевники в VIII—VII вв. до н.э. Москва, 1996 (1-е изд.: A. I. Ivantchik. Les Cimmerienns au proche-Orient. Fribourg, Suisse, Göttingen, 1993; рецензия: ВДИ. 1997. № 4.)
• Иванчик, А. И. Киммерийцы и скифы. Культурно-исторические и хронологические проблемы археологии восточноевропейских степей и Кавказа пред- и раннескифского времени. Москва-Берлин: Палеограф, 2001 (Серия «Степные народы Евразии». Т. 2).
• Иванчик А. И. Накануне колонизации. Северное Причерноморье и степные кочевники VIII—VII вв. до н.э. в античной литературной традиции: фольклор, литература и история. Москва–Берлин, 2005.