Іван Карнаух

Народився в містечку Зінків (зараз село), в родині заможного козака Нестора Матвієнка. У 1768 році, у віці 21-го року Іван вирушив на Січ, де потрапив у Поповицький курінь. Саме у ньому він вірогідно отримав своє прізвисько — Карнаух, але після цього він не став навчатися військовій справі (в цей час розпочинається війна з турками), також він не займався рибальством на заводах (сапетнях) чи то розведення худоби по зимівниках.

Освоївшись на Січі Карнаух починає співати у хорі січової церкви Покрови Пресвятої Богородиці, при цьому мешкаючи при січовій школі, там він навчав школярів музиці. Влітку 1773 року Карнаух з дозволу кошового отамана Петра Калнишевського отримує із канцелярії паспорт та виїжджає Зінків для того щоб одружитися.

З 1773 року вже одружений козак Карнаух жив з дружиною у рідному містечку, аж поки 22 червня 1775 року (згідно з показами жандармам) на ярмарку в Зінькові він (нібито) зустрічає місцевого ж козака Романа Клименка. Той йому показав текст козацької пісні, який він витягнув у себе із пазухи.

Вже через два дні, 24 червня 1775 рік Іван Карнаух вирушив у дорогу до колишньої Січі у особистих справах. Він взяв з собою текст пісні і сховав в одязі, по приїзді Іван відразу ж вирушив до свого рідного брата, теж запорожця Максима Писаного. Карнаух поділився списком (тестом) пісні з братом, а той вже поділився із знайомими козаками.

Чутки про те що козаки цьогоріч ліквідованої Січі співають пісню про «знищення Січі» дійшли до російської влади. Почалося розслідування з метою запобігання розповсюдження пісні і покарання винних. 30 жовтня 1775 року на стіл президента Військової колегії й головного командира Азовської й Новоросійської губерній (щойно створених на українських землях, тобто території Війська Запорозького Низового), ліг рапорт генерала-поручика Петра Текелія та копії протоколу допитів. Виявляється, серед колишніх січовиків почали ходити в списках «пасквильная и бунтовная песня о разрушении Сечи». Поширювача, 28-річного колишнього запорожця, а на день арешту — козака Гадяцького полку з містечка Зиньківці Івана Карнауха, допитали й доправили до Малоросійської колегії[3]. Подальша доля козака Івана Карнауха на жаль невідома, можна припустити що після такого серйозного розслідування і рапорту про нього Потьомкіну Карнаух був засланий до Сибіру.

Більшість дослідників цієї теми вважають що Іван Карнаух і був автором пісні «про знищення Січі», хоча на допиті для меншого покарання змушений був спростовувати це придумуючи як текст пісні до нього «потрапив». Питання про те, яка ж саме з відомих нам нині пісень про зруйнування Січі, стала предметом спеціального цілеспрямованого розгляду російських можновладців вже в перші місяці після ліквідації Січі, залишається невирішеним, оскільки на жаль її текст не додавався до протоколу допиту Івана Карнауха. Певний натяк у рапорті Петра Текелія що був направлений Григорія Потьомкіну про те, що пісня "о разрушении Сечи', може бути як квінтесенцією тексту пісні в цілому, так і прямим (чи дещо зміненим) цитуванням її фрагменту. У першому разі на роль «пісні» можуть претендувати близько десятка історичних пісень, у другому ж найбільш вірогідною кандидатурою виглядає ранній варіант пісні «Ой, Боже наш милостивий, помилуй нас з неба»[4].