Іван Педросо

В своїй першій Олімпіаді Іван взяв участь коли йому не було і 20-ти. Однак це не завадило Педросо потрапити до фіналу змагань і посісти там 4-ту сходинку, поступившись лише американцям: Карлу Льюїсу, Майку Пауеллу та Джо Гріну.

Через чотири роки, кубинець розглядався як один з фаворитів ігор в Атланті, оскільки був на той час діючим чемпіоном світу та закінчив сезон 1995 року з найкращим результатом серед усіх атлетів (8,71 м). Однак травма отримана на початку березня 1996-го не дала змоги належним чином підготуватия до головного старту чотириріччя. І хоча до фіналу Іван все ж пробився, однак у підсумку посів лише 12-ту позицію з результатом 7,75 м.

На сіднейську Олімпіаду Педросо прибув як головний фаворит турніру стрибунів у довжину. І він таки здобув перемогу, однак для цього мусив проявити не тільки свій талант, але й психологічну стійкість. Оскільки перед останньою спробою він поступався господарю змагань Джею Таурімі, котрий у своїй п’ятій спробі встановив новий рекорд континенту (Австралія і Океанія). Однак в останньому стрибку Педросо показав результат 8,55 м, що дозволило йому здобути золоту медаль.

Першим світовим чемпіонатом для Педросо став турнір в Штутгарті. Іван пробився до фіналу змагань з другим результатом в кваліфікації, однак в самому фіналі через травму не виконав жодної залікової спроби.

Наступні чотири чемпіонати світу стали переможними для кубинця. Особливо відчутною перевага над конкурентами була у Гетеборзі, коли Івану вдалася спроба на 8,70 м.

На останньому для себе чемпіонаті світу, що проходив у Парижі в 2003-му, Педросо був у списках учасників змагань. Однак через травму він не зміг виконати жодної залікової спроби навіть у кваліфікації.

Першим серйозним досягненням на дорослому рівні для Івана став виграш бронзової нагороди на Панамериканських іграх 1991 року, котрі відбувалися в Гавані. В подальшому Педросо тричі поспіль ставав переможцем даних змагань (у 1995, 1999 та 2003 роках). Останнім значущим турніром для атлета теж стали Панамериканські ігри. У 2007 році Івану не вистачило кількох сантиметрів аби піднятися на п’єдестал пошани: з результатом 7,86 метра він залишився 4-им.

Також кубинець двічі брав участь у кубку світу: в 1998-му – переміг, у 2002-му – виборов срібло.

У 1995 році, на змаганнях у високогірному Сестрієре, Педросо стрибнув на 8,96 м, що перевершує світовий рекорд на один сантиметр. Однак даний результат не був зараховий, оскільки показник анемометра був визнаний недійсним.

Наприкінці сезону 2010 року французький стрибун потрійним Тедді Тамго оголосив, що його новим тренером стане Іван Педросо.[1] У серпні 2013-го на чемпіонаті світу в Москві Тедді став третім в історії легкої атлетики спортсменом (після Джонатана Едвардса та Кенні Геррісона), котрий зумів стрибнути далі 18 метрів.