Іван Пилипенко

Іван Пилипенко (нар. до 1629(1629) — пом. після 1688) — лохвицький сотник, лубенський наказний полковник.

Іван Пилипенко
Лохвицький сотник
1660 — 1661
Народився 1629
Рід Пилипенки

Біографія

Шляхтич[1]. В Реєстрі 1649 р. козак Березанській сотні. Пізніше обіймав уряди лохвицького сотника (1660)[2][3][4] та лубенського наказного полковника (1665)[3].

З 1677 р. військовий, а з 1688 р. значний військовий товариш Переяславського полку[5].

Маєтності

В 1677 році як товариш переяславського полку отримав універсал від Івана Самойловича про дозвіл відновити млини на річці Недрі біля Березані:

Іоанъ Самойловичъ, гетманъ з Войскомъ его царскаго пресвѣтлаго величества Запорожскимъ.

Ознаймуемъ симъ нашимъ писанемъ кождому, кому о томъ вѣдати належатиметъ, а меновите пану полковникови переяславскому и всему старшому и меншому Войска его царскаго пресвѣтлого величества Запорозкого, въ томъ полку мѣшкаючому товариству, поневажъ Иванъ Пилипченко, товаршъ полку Переяславского, предъ тымъ за правами и конфирмациями антецессоровъ нашихъ прошлихъ Войска Запорозкого гетмановъ, под мѣстомъ Березаню на рецѣ Недрѣ мѣлъ два млины на едной греблѣ, власнимъ коштомъ своимъ и працею пофундованые, которые подъ часъ руины мѣста Переяславля спустѣли и южъ только мѣстца займають. Теды и теперь, склонившись мы на его суплѣку, о томъ до насъ донесенную, позволилисьмо ему на томъ же знову мѣстцу, на рецѣ Недрѣ, на тыхъ чотырохъ заставках своею жъ працею власною и коштомъ фундовати и пожитокъ собѣ привлащати. Зачемъ, абы кождый зъ старшины и чернѣ Войска его царского пресвѣтлого величества Запорозкого о той нашой виразной волѣ вѣдаючи, ему помененному Иванови Пилипенкови в реставрованю млиновъ на власномъ своемх кгрунтѣ нихто найменшой перешкоды и кривди чинити не важился, чого всего самъ панъ полковникъ переяславский дозрѣти повиненъ будетъ, пилно мѣти хочемъ и приказуемъ.

Писанъ в Батуринѣ, априля 30, 1677.

Звышменованный гетманъ, рукою власною.[6]

5 квітня 1682 р. продав город Переяславі за Гаркушиною башнею Петру Максимовичу[1].

В 1688 р. "респектуючи на строжитные праци к услуги" отримав від полковника Головченка підтвердження на млин на березанській греблі:

Якимъ Головченко, полковникъ Войская их царского пресвѣтлого [величества] Запорожский переяславский.

Ознаймуемъ сим нашим писаніемъ всякому, [кому] о томъ [вѣдати] належно, [иж] ми, респектуючи га старожитние пра[ци] и услуги пана Ивана Пилипенка, а теперъ на его [сына, березанского сотника], Михайла Иваненка, которій завше услуги войско[вие] нелѣніво ложить и нѣгди не услабляет войсковое ус[луги], теди млинокъ их в Березанѣ, на греблѣ стоячий, с [розмѣровими] з него приходами, имъ Ивану Пилипенку и его сыну Михайлови зо всѣмъ пожаемъ ку спокойному удерж[анню] и уживанню, с которого то млинка, аби нѣхто, такъ [з] старшини, яко и висланих наших полкових, потим поки сей нѣ у власти будетъ, нѣчого брати не важився, приказуемъ.

В Переясловлю, июл 9, 1688 року.

Звишменованный пол: пер:.[6]

Родина

Його братом (за іншими даним родич[1]) був наказний переяславський полковник Мартин Пилипенко, другий чоловік Ганни Золотаренко.

Мав трьох дітей. З них менський та березанський сотник Михайло, і Ірина, дружина Івана Безбородька.

Примітки
  1. Наукові праці Історичного факультету, Томи 24 — 25
  2. Гілея:* науковий вісник. Збірник наукових праць / Гол. ред. В.М. Вашкевич. –К.: ВІР УАН, 2010. – Випуск 37. – 578 с.
  3. Кривошея В.В. КОЗАЦЬКА ЕЛIТА ГЕТЬМАНЩИНИ
  4. Українська козацька старшина: Лохвицька сотня
  5. Заруба В.М. Козацька старшина Гетьманської України (1648 - 1782): персональний склад та родинні зв'язки. - Дніпропетровськ: ЛШРА, 2011. - 932с.
  6. Універсали Івана Мазепи (1687-1709) / Упорядн.: І. Бутич, В. Ринсевич; Ред. кол.: П. Сохань (голова), Г. Боряк, В. Брехуненко, І. Бутич, Д. Бурім, І. Гирич, Я. Дашкевич, О. Купчинський, О. Маврін, Ю. Мицик, О. Музичук, О. Романів, В. Смолій. НАН України. Інститут української археографії та джерелознавства імені М. С. Грушевського; Наукове Товариство імені Шевченка; Центральний державний історичний архів України. – Ч. ІІ. – Київ; Львів: НТШ, 2006. – 799 с. – (Універсали українських гетьманів. Серія І)

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.