Івченко Владислав Валерійович
| Івченко Владислав Валерійович | ||||
|---|---|---|---|---|
 На презентації у Книгарні Є, грудень 2015 | ||||
| Народився |
11 грудня 1976 (45 років) Київ | |||
| Громадянство |
 Україна | |||
| Діяльність | письменник, журналіст | |||
| Мова творів | українська, російська | |||
|
| ||||
 Івченко Владислав Валерійович у Вікісховищі | ||||
Владислав Валерійович Івченко (*11 грудня 1976 р.) — український письменник, журналіст.
Життєпис
Родина
Батько — Івченко Валерій Семенович, працював інженером на заводі, матір — Івченко Ірина Іванівна, працювала в легкій промисловості. Одружений з Івченко Вікторією Дмитрівною, кандидаті технічних наук. Має доньку Мальву.
Освіта
За освітою економіст (закінчив СумДУ), за фахом журналіст. Працює заступником головного редактора міської газети «Данкор». (www.dancor.sumy.ua).
Творчість
Пише з 1998 року, від 2004-го — переважно українською. Дипломант конкурсу «Коронація слова-2009» за роман «Яскраве життя та надзвичайні пригоди Зоряної Мальви», володар третьої премії «Коронації слова-2011» за роман «Стовп самодержавства, або П'ятнадцять справ Івана Карповича Підіпригори» (у співавторстві з Юрієм Камаєвим), дипломант конкурс «Коронація слова-2012» за кіносценарій українського вестерну «Одного разу на Дикому Сході». Володар премії гостросюжетної літератури «Золотий пістоль» конкурсу «Коронація слова-2013» за книгу «Найкращий сищик імперії на службі у приватного капіталу». У 2013 році став літературним стипендіатом Благодійного фонду Ріната Ахметова «Розвиток України». Отримав третю премію конкурсу «Коронація слова-2014» за роман «Паничі». Влітку 2014 року став переможцем конкурсу «Новела по-українськи» з оповіданням «Стоїмо!». Роман «2014» став переможцем премії «Літакцент року-2015» у номінації «Проза». На конкурсі «Коронація слова-2020» оригінальний сценарій «Криваві танці в Кутах» був нагороджений спецвідзнакою жюрі.
Видані книжки
- «Івченко об'єднує Україну» (збірка оповідань, видавництво «Ізда», 2009 р.);
- «Стовп самодержавства або 12 справ Івана Карповича Підіпригори» (у співавторстві з Юрієм Камаєвим, КСД, 2011);
- «Найкращий сищик імперії на службі приватного капіталу» (друга книга пригод Івана Карповича Підіпригори, Темпора, 2013);
- «Химери Дикого поля» (КСД, 2014);
- «Найкращий сищик імперії на Великій війні» (третя книга пригод Івана Карповича Підіпригори, Темпора, 2015);
- «Найкращий сищик та падіння імперії» (четверта книга пригод Івана Карповича Підіпригори, Темпора, 2015);
- «Ліхіє дев'яності: як не сумували Суми» (нон-фікшн, Темпора, 2015);
- «2014» двотомник (Темпора, 2015);
- «Одісея найкращого сищика республіки» (п'ята книга пригод Івана Карповича Підіпригори, Темпора, 2016);
- «Третій фронт» (Темпора, 2016);
- «Одного разу на Дикому Сході» (Фоліо, 2016);
- "Детективна агенція «Буря і Натиск» (Темпора, 2017);
- «Два пасинки Митрополита» (Discursus, 2017);
- «Найкращий сищик та помста імперії» (шоста книга пригод Івана Карповича Підіпригори, Темпора, 2017);
- «Ігри пам'яті» (збірка оповідань, Темпора, 2018);
- «Битва за Одесу» (сьома книга пригод Івана Карповича Підіпригори, Темпора, 2018);
- «Ноги» (Темпора, 2019);
- «Стовп самодержавства або 13 справ Івана Карповича Підіпригори» (перевидання, перероблене та доповнене, першої книги пригод Івана Карповича Підіпригори, Темпора, 2020).
- «Три битви з Левіафаном» (Темпора, 2021).