Ігнатій Кульчинський

Ігнатій Кульчинський (лат. Ignatius Kulczynski; 1694[1], Володимир — 9 грудня 1747, Гродно, нині Білорусь) — руський теолог й історик, автор першої історії української церкви[2], перший дослідник білоруських старожитностей[3].

о. Ігнатій Кульчинський, ЧСВВ
Народився 1694(1694)
Володимир
Помер 9 грудня 1747(1747-12-09)
Гродно
Діяльність священик, теолог, історик
Alma mater Папська Урбаніанська колегія Пропаганди Віри
Титул Архимандрит Гродненський
Термін 1736 — 9 грудня 1747
Конфесія греко-католик
Родичі Батьки: Юрій і Олена

Життєпис
Церква святих Бориса і Гліба василіянського монастиря в Гродно, де був архимандритом Ігнатій Кульчинський. Сучасний стан

Народився у місті Володимир на Волині[1][4], за іншими версіями в місті Гродно чи в його околицях[3][5] у шляхетській сім'ї Юрія і Олени. Про початкову освіту Ігнатія Кульчинського достеменно невідомо. В молодому віці прийняв постриг у отців василіян. В 1714—1720 рр. навчався в Папській Урбаніанській колегії Пропаганди Віри (прибув на навчання 28 грудня 1714 р., маючи 20 років, а від'їхав 6 травня 1720 р.), де здобув ступінь доктора філософії. В часі навчання в липні 1719 р. отримав священичі свячення[1]. Взяв участь у Замойському синоді (26 серпня — 17 вересня 1720)[6].

Викладав філософію у василіянському монастирі в Полоцьку. Згодом призначений секретарем Корнилія Столповицького-Лебецького, протоархимандрита ордену василіян. Протягом 1727—1735 років знову мешкав у Римі — генеральний прокуратор ордену отців василіян, парох церкви і настоятель монастиря святих мучеників Сергія і Вакха. Займався поширенням культу Жировицької Божої Матері. Відкрив для Заходу визначну пам'ятку руської культури хрест Євфросинії Полоцької. Автор енциклопедичного рівня праці з історії східної церкви у Східній Європі «Ідеал Руської церкви».

11 лютого 1736 року в Уневі від київського митрополита Атанасія Шептицького Ігнатій Кульчинський отримав адміністрацію Борисоглібського (Колозького) монастиря в Гродні. У вересні того ж року у Руті отримав сан архімандрита. 12 жовтня 1736 року митрополит призначив Ігнатія Кульчинського на посаду гродненського офіціала з підпорядкуванням йому Гродненського, Підляського і Волковиського деканатів, яким залишався до кінця життя. Автор першого опису Колозького монастиря. При визначенні часу побудови монастирської церкви святих Бориса і Гліба, Кульчинський був першим з істориків, хто на землях Великого князівства Литовського використав методику, засновану на аналізі цегли і вапняного розчину, відкривши новий вид історичних джерел — речові пам'ятки[5].

Праці
Титульний аркуш книги Ігнатія Кульчинського «Menologium bazylianskie…»
  • Ґрунтовне повідомлення про стан Русинів, які в єдності зі Святою Римською церквою знаходяться в Королівстві Польськім… (лат. Relationes authenticae de statu Ruthenorum cum Sacra Romana Congregatione Unitorum in Regno Poloniae degentium...) Рим, 1727.
  • Промова про Блаженну ікону Діви Марії Жировицької… (лат. Oratio de Beatissimae Virginis Mariae imagine Zyrowicensi...) Рим, 1732.
  • Чудотворна трикольорова яшма, або історична оповідь про три чудотворні ікони Діви Марії: перша — Жировицька в Литві, друга — Паскола у Римі, і третя — це копія другої, подарована римлянами в Жировичі… (лат. Il Diaspro Prodigioso di tre Colori ovvero Narrazione istorica delle tre Imagini Miracolose della Beata Vergine Maria: La prima di Zyrovvice in Lituania, la Seconda del Pascolo in Roma, e la Terza Copia della seconda parimente in Zyrovvice detta da quei Popoli Romana...)
  • Великий знак… (лат. Signum Magnum...)
  • Ідеал Руської церкви від початку прийняття віри і аж до нашого часу у своїх витоках, або старійшини Русі зі Святим Римським Престолом завжди в єдності… (лат. Specimen Ecclesiae Ruthenicae ab origine susceptae fidei ad nostra usquè tempora in suis capitibus seu primatibus Russiae cum S. Sede Apostolica Romana semper unitae...) Рим, 1733.
  • Додаток до Ідеалу Руської Церкви. (лат. Appendix ad Specimen Ecclesiae Ruthenicae) Рим, 1734.
  • Конгрегації василіян 1617—1726.
  • Інвентар Гродненського Колозького василіянського монастиря… (пол. Inwentarz klasztoru bazylianskiego w Grodnie na Kołoży) Гродно, 1738.
  • Хроніка ігуменів, архімандритів, фундаторів і заступників Городенського Колозького монастиря закону Св. Василя Великого (пол. Kronika ihumenow, archymandrytow, fundatorow y protektorow monastyru Grodzienskiego na Kołoży, zakonu S. O. N. Bazylego W.)
  • Менологіон василіянський, це означає Житія Святих Божих обох статей з ордену Святого Василя Великого на місяці розкладені. (пол. Menologium bazylianskie, to iest, Zywoty Swiętych Panskich oboiey płci z zakonu S. Bazylego W. na miesiące rozłozone) Вільно, 1771.

Примітки
  1. Dmytro Blažejovskyj. Byzantine Kyivan rite students in Pontifical Colleges, and Seminaries, Universities and Institutes of Central and Western Europe (1576—1983). — AOSBM, Sectio I. — Vol. 43. — Rome 1984. — P. 121 (англ.).
  2. Чубатий М. Історія християнства на Руси-Україні. — Том. І: До року 1353. — Рим; Ню Йорк, 1965. — С. 1.
  3. Алексеев Л. В. Игнатий Кульчинский — первый исследователь белорусских древностей (рос.)
  4. Grand dictionnaire universel du XIXe siècle: français, historique, géographique, mythologique, bibliographique…. T. 9 H-K / par M. Pierre Larousse. — Paris, 1872. (фр.)
  5. Аляксандр Суша. Книжкова спадщина Ігнатія Кульчинського. Архів оригіналу за 25 листопада 2015. Процитовано 3 серпня 2013.
  6. Провінційний синод у Замості 1720 року Божого. Постанови. — Івано-Франківськ: «Нова Зоря», 2006. — С. 107.

Джерела та література

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.