Ігор (Губа)
Ігор (в миру Іва́н Семе́нович Губа́; * 21 червня 1885, Бандурівка, Олександрійський повіт, Херсонщина — † 24 листопада 1966, Нью-Йорк) — український церковний діяч, архієпископ.
Ігор Губа | |
---|---|
Губа Ігор Семенович | |
| |
Народився |
21 червня 1885 Олександрійський повіт |
Помер |
24 листопада 1966 (81 рік) Нью-Йорк ·інсульт |
Громадянство | Російська імперія → УНР → Польща → США |
Діяльність | військовослужбовець |
З життєпису
Учасник Визвольних змагань, 1920 з Армією УНР відходить на терени Польщі.
Закінчив Пастирські курси при богословському факультеті Кам'янець-Подільського університету.
В часі між двома світовими війнами був священиком на Західній Волині, в селі Дубове на Волині — тодішня юрисдикція Польської православної церкви, згодом протоієрей. Перед Другою світовою війною овдовів.
10 лютого 1942 року в Пінську пострижений в монахи та хіротонізований на єпископа Уманського УАПЦ архієпископами Олександром (Іноземцевим), Полікарпом (Сікорським) і єпископом Брестським Георгієм (Кореністовим). Пізніше — архієпископ Полтавський і Кременчуцький УАПЦ — нововідкрита єпархія, через заборону німецьких властей до обов'язків не приступив. В липні 1942 від Мануїла (Тарнавського) перебирає Білоцерківську єпархію.
Боляче реагував на атмосферу зросійщення в Києві та взагалі в Україні, згадував Ігор Денисенко.
З 1944 року на еміграції, в Карлсруе, служив в Аугсбурзі, цього часу вже в сані архієпископа, з 1951 року у Нью-Йорку.
З 1954 року належав до окремої православної конфесії — УАПЦ в екзилі, котру очолював митрополит Палладій (Відибіда-Руденко). УАПЦ в еміграції вже 1954 року була прийнята в юрисдикцію Константинопольського Патріархату.
1961 року архієпископ Ігор та прихід Святої Трійці в Нью-Йорку вийшли з юрисдикції УАПЦ в еміграції та перейшли до УАПЦ митрополита Никанора.
З 1957 року був паралізований. Похований на українському цвинтарі Бавнд-Брук. Чин поховання здійснив архієпископ Мстислав (Скрипник) з священицтвом.
Джерела
- Полтавіка
- Ігор (Губа) (рос.)
- Єпископ Володимиро-Волинський і Ковельський Мануїл (рос.)
- Спогади Ігоря Денисенка
- Громада
- Енциклопедія українознавства
- Вільне слово, грудень 1966