Олександрійський повіт

Олександрійський повіт — історична адміністративно-територіальна одиниця Херсонської губернії Російської імперії та Української Держави гетьмана Павла Скоропадського. У 1920—1922 рр. у складі Кременчуцької губернії існував однойменний повіт. Повітовий центр — місто Олександрія.

Олександрійський повіт
Губернія Херсонська губернія
Центр Олександрія
Створений 1784, 1806
Площа 9810,6 (1897)
Населення 416 576 осіб (1897)
Густота 42.5 осіб / км²
Найбільші міста Олександрія, Ново-Гергієвськ, Онуфріївка
Наступники Олександрійська округа

Історія

  • Створений у 1784 році у складі Катеринославського намісництва
  • Наказом від 20 липня 1795 року його адміністративний центр був переведений в місто Крилів, яке щоб не міняти назву повіту перейменували на Олександрію.
  • За скасування Катеринославського намісництва, повіт був скасований 1796 року, а територія, очевидно, увійшла до Лисаветградського повіту.
  • 1806 заново створений у складі Херсонської губернії виділенням з Єлизаветградського повіту
  • 1920—1922 рр. у складі Кременчуцької губернії[1]

Опис

Олександрійський повіт Херсонської губернії займав 9810,6 км² (8620,6 кв. верст), мав 327 199 жителів, з яких міського населення 36 556, сільського 290 643; населених пунктів в повіті 1305, на кв. версту припадає 37,9 жит.

Повітове місто Олександрія знаходиться, при впадінні річки Березівки в річку Інгулець, за 285 км від Херсона, має салотопні, миловарні і свічкові заводи, шкіряні фабрики (1885). На початок ХХ ст в місті проживало 17 441 жителів, що займались переважно землеробством і скотарством.[2]

Населення

За даними перепису 1897 року в повіті проживало 416,6 тис. осіб. Етнічний склад: українці — 85,1 %; росіяни — 9,4 %; євреї — 3,7 %. У повітовому місті Олександрії проживало 14 007 осіб, В заштатному Новогеоргіївську — 11 594[3]

Міста повіту

Земство

Земська управа Олександрійського повіту.
Земська управа до 1910 р.
Колишня (станом на 1903 р.) земська лікарня.
Земська аптека.

Перші повітові земські збори в Олександрії відбулися 2—4 березня 1865 року. До складу зборів в якості гласних (депутатів) входили представники від різних верств населення: землевласників Олександрійського повіту (більшість з яких були військових чинів), купців, духовенства, міщан та селян. Відповідно до «Положенням про губернські і повітові земські установи» головував на зборах повітовий предводитель дворянства. На зборах був сформований склад виконавчого органу — повітової земської управи: майор Євгеній Васильович Левшин, поручник Петро Михайлович Агеєв, купець 2-ї гільдії Андрій Іванович Клеменов, штабсротмістр Іван Захарович Колесников. Головою земської управи обрали правника Івана Івановича Гороновича.[4]

До 1910 року Олександрійська земська управа знаходилась у будівлі, що розташовувалася на перехресті вулиць Центральної (нині Шевченка) та Бульварної. Нове приміщення земської управи у два з половиною поверхи було збудоване у 1908—1909 роках у стилі модерн на перехресті вулиць Центральної та Поштової (нині Першотравнева). Споруда була освячена 14 січня 1910 р. настоятелем Свято-Миколаївської церкви міста. Впродовж року тут працювали голова та заступники, члени земських комісій повіту з питань освіти, медицини, доріг, статистики та інші. У цьому приміщенні проходили збори земських гласних. Також тут знаходилася земська бібліотека та архів.[5]

Голови земської управи

  • 4 березня 1865—1871 Горонович Іван Іванович[6]
  • 1871—7 червня 1877 Кефала Михайло Олександрович[7]
  • 1877—11 лютого 1903 Зерваницький Микола Іванович[8]
  • 1903—1917 Пищевич Семен Григорович[9]

Повітові предводителі дворянства

Михайло Кефала, 1897 р., худ. Микола Кузнецов.

[12]

Примітки

  1. Декрет ВУЦВК № 463 від 30 липня 1920 «Об образовании Кременчугской губернии»(рос.)
  2. Енциклопедичний словник Брокгауза і Ефрона (Петербург, 1890—1907)
  3. Демоскоп Weekly — Приложение. Справочник статистических показателей(рос.)
  4. Александрия, 1 января 1909 г. 45 — ая годовщина земских учреждений // Известия Александрийского уездного земства. — 1909. — № 1 — С. 1 — 2
  5. Хроника //Известия Александрийского уездного земства. –1910. — № 3
  6. Никифоров В. Деревня Марто-Ивановка, принадлежащая приходу Александрийского Успенского Собора: (К истории Херсонской епархии). — Одесса: Типография «Славянская» Е. Хрисогелос. — 1912. — С.
  7. С. Г. Решетов «Дом семьи Кефала в Одессе». С. 144
  8. Николай Иванович Зерваницкий (Некролог)//Сборник Херсонского земства. — 1903. — № 5. — С. 286—289
  9. Сторінками історії Олександрійського земства
  10. Список лиц, служащих по ведомству Министерства внутренних дел в губерниях, области и градоначальствах, а также высших чинов наместничества на Дальнем Востоке и областей, находящихся в ведении Военного министерства 1904 года (исправлено по 15 апреля). Ч. II. СПб., 1904. С. 750.
  11. С. Г. Решетов «Дом семьи Кефала в Одессе». С. 133
  12. Список уездных предводителей дворянства

Джерела

  • Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
  • Перший загальний перепис населення Російської імперії (рос.)

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.