Ігуана парканна
Ігуана парканна (Sceloporus) — рід ящірок з родини фрінозомових. Має 110 видів. Інша назва «колюча ігуана».
? Ігуана парканна | ||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
.jpg.webp) Sceloporus poinsettii | ||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||
Посилання | ||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||
Опис
Загальна довжина досягає 50 см. Голова затуплена, розширена позаду. Тулуб закруглений, кремезний, стиснутий, циліндричний, хвіст поступово тоншає. Тіла вкрито великою ребристою лускою із шипами, особливо великі шипи на хвості. Звідси й походить інша назва цього роду. Мають яскраве забарвлення — коричневе, бронзове. Самці яскраві за самиць. На спині та з боків є правильно розташовані поперечні та поздовжні смуги та лінії, які можуть міняти свій колір.
Спосіб життя
Полюбляють сухі, кам'янисті напівпустелі, скелі, чагарникові зарості, ліси. Часто зустрічаються на огорожах та парканах. Звідси й походить назва цих тварин. Особливістю поведінки є те, що при зустрічі з іншими ящірками сильна та часто хитають головою, водночас присідають на передніх лапах. Частота хитань у різних видів відмінна. Харчуються комахами, безхребетними, насінням, листям рослин, невеликими ящірками.
Ці ящірки яйцекладні, втім є й живородні.
Розповсюдження
Це ендемік Північної Америки, особливо багато видів є на території США.
Види
- Sceloporus acanthinus Bocourt, 1873
- Sceloporus adleri H.M. Smith & Savitzky, 1974
- Sceloporus aeneus Wiegmann, 1828
- Sceloporus albiventris H.M. Smith, 1939
- Sceloporus anahuacus Lara-Góngora, 1983
- Sceloporus angustus (Dickerson, 1919)
- Sceloporus arenicolus Degenhardt & K.L. Jones, 1972
- Sceloporus asper Boulenger, 1897
- Sceloporus aurantius Grummer & Bryson, 2014[1]
- Sceloporus aureolus H.M. Smith, 1942
- Sceloporus becki Van Denburgh, 1905
- Sceloporus bicanthalis H.M. Smith, 1937
- Sceloporus bimaculosus Phelan & Brattstrom, 1955
- Sceloporus brownorum H.M. Smith et al., 1997
- Sceloporus bulleri Boulenger, 1895
- Sceloporus caeruleus H.M. Smith, 1936
- Sceloporus carinatus H.M. Smith, 1936
- Sceloporus cautus H.M. Smith, 1938
- Sceloporus chaneyi Liner & Dixon, 1992
- Sceloporus chrysostictus Cope, 1866
- Sceloporus clarkii Baird & Girard, 1852
- Sceloporus consobrinus Baird & Girard, 1854
- Sceloporus couchii Baird, 1859
- Sceloporus cowlesi Lowe & Norris, 1956
- Sceloporus cozumelae J.P. Jones, 1927
- Sceloporus cryptus H.M. Smith & Lynch, 1967
- Sceloporus cupreus Bocourt, 1873
- Sceloporus cyanogenys Cope, 1885
- Sceloporus cyanostictus R.W. Axtell & C.A. Axtell, 1971[2]
- Sceloporus dixoni Bryson & Grummer, 2021
- Sceloporus druckercolini Pérez-Ramos & Saldaña de la Riva, 2008
- Sceloporus dugesii Bocourt, 1874
- Sceloporus edbelli H.M. Smith, Chiszar & Lemos-Espinal, 2003
- Sceloporus edwardtaylori H.M. Smith, 1936
- Sceloporus esperanzae McCranie, 2018
- Sceloporus exsul Dixon, Ketchersid & Lieb, 1972
- Sceloporus formosus Wiegmann, 1834
- Sceloporus gadoviae Boulenger, 1905
- Sceloporus gadsdeni Castañeda-Gaytán & Díaz-Cárdenas, 2017
- Sceloporus goldmani H.M. Smith, 1937
- Sceloporus graciosus Baird & Girard, 1852
- Sceloporus grammicus Wiegmann, 1828
- Sceloporus grandaevus (Dickerson, 1919)
- Sceloporus halli Dasmann & H.M. Smith, 1974
- Sceloporus hesperus Bryson & Grummer, 2021
- Sceloporus heterolepis Boulenger, 1895
- Sceloporus hondurensis McCranie, 2018
- Sceloporus horridus Wiegmann, 1834
- Sceloporus hunsakeri Hall & H.M. Smith, 1979
- Sceloporus insignis Webb, 1967
- Sceloporus internasalis H.M. Smith & Bumzahem, 1955
- Sceloporus jalapae Günther, 1890
- Sceloporus jarrovii Cope, 1875 [3]
- Sceloporus lemosespinali Lara-Góngora, 2004
- Sceloporus licki Van Denburgh, 1895
- Sceloporus lineatulus Dickerson, 1919
- Sceloporus lunae Bocourt, 1873
- Sceloporus lundelli H.M. Smith, 1939
- Sceloporus macdougalli H.M. Smith & Bumzahem, 1953
- Sceloporus maculosus H.M. Smith, 1934
- Sceloporus magister Hallowell, 1854
- Sceloporus malachiticus Cope, 1864
- Sceloporus marmoratus Hallowell, 1852
- Sceloporus megalepidurus H.M. Smith, 1934
- Sceloporus melanorhinus Bocourt, 1876
- Sceloporus merriami Stejneger, 1904
- Sceloporus minor Cope, 1885[2]
- Sceloporus mucronatus Cope, 1885
- Sceloporus nelsoni Cochran, 1923
- Sceloporus oberon H.M. Smith & B.C. Brown, 1941[2]
- Sceloporus occidentalis Baird & Girard, 1852
- Sceloporus ochoterenae H.M. Smith, 1934
- Sceloporus olivaceus H.M. Smith, 1934
- Sceloporus olloporus H.M. Smith, 1937
- Sceloporus omiltemanus Günther, 1890
- Sceloporus orcutti Stejneger, 1893
- Sceloporus ornatus Baird, 1859
- Sceloporus palaciosi Lara-Góngora, 1983
- Sceloporus parvus H.M. Smith, 1934
- Sceloporus poinsettii Baird & Girard, 1852
- Sceloporus pyrocephalus Cope, 1864
- Sceloporus salvini Günther, 1890
- Sceloporus samcolemani H.M. Smith & Hall, 1974
- Sceloporus scalaris Wiegmann, 1828
- Sceloporus schmidti Jones, 1927
- Sceloporus scitulus Smith, 1942
- Sceloporus serrifer Cope, 1866
- Sceloporus shannonorum Langebartel, 1959
- Sceloporus siniferus Cope, 1870
- Sceloporus slevini H.M. Smith, 1937 [3]
- Sceloporus smaragdinus Bocourt, 1873
- Sceloporus smithi Hartweg & J.A. Oliver, 1937
- Sceloporus spinosus Wiegmann, 1828
- Sceloporus squamosus Bocourt, 1874
- Sceloporus stejnegeri H.M. Smith, 1942
- Sceloporus subpictus J.D. Lynch & H.M. Smith, 1965
- Sceloporus sugillatus H.M. Smith, 1942[2]
- Sceloporus taeniocnemis Cope, 1885
- Sceloporus tanneri H.M. Smith & Larsen, 1975[3]
- Sceloporus teapensis Günther, 1890
- Sceloporus torquatus Wiegmann, 1828
- Sceloporus tristichus Cope, 1875
- Sceloporus undulatus (Bosc & Daudin, 1801) – eastern fence lizard
- Sceloporus unicanthalis H.M. Smith, 1937
- Sceloporus uniformis Phelan & Brattstrom, 1955
- Sceloporus utiformis Cope, 1864
- Sceloporus variabilis Wiegmann, 1834
- Sceloporus virgatus H.M. Smith, 1938
- Sceloporus woodi Stejneger, 1918
- Sceloporus zosteromus Cope, 1863
Джерела
- Werning, Heiko: Stachelleguane, Natur und Tier-Verlag, ISBN 3-931587-13-4
- Словник-довідник із зоології. – К., 2002.
- Grummer, Jared A.; Bryson, Robert W. Jr (2014). A new species of bunchgrass lizard (Squamata: Phrynosomatidae) from the southern sky islands of the Sierra Madre Occidental, Mexico. Zootaxa 3790 (3): 439–450. PMID 24869877. doi:10.11646/zootaxa.3790.3.3.
- Wiens, John J.; Penkrot, Tonya A. (2002). Delimiting Species Using DNA and Morphological Variation and Discordant Species Limits in Spiny Lizards (Sceloporus). Systematic Biology 51 (1): 69–91. PMID 11943093. doi:10.1080/106351502753475880. Проігноровано невідомий параметр
|doi-access=(довідка) - Beolens, Bo; Watkins, Michael; Grayson, Michael (2011). The Eponym Dictionary of Reptiles. Baltimore: Johns Hopkins University Press. xiii + 296 pp. ISBN 978-1-4214-0135-5. (Sceloporus jarrovii, p. 292; S. slevin, p. 245; S. tanneri, p. 260).
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.