Ідліс Григорій Мойсейович

Григорій Мойсейович Ідліс (22 листопада 1928) — радянський астроном.

Ідліс Григорій Мойсейович
Народився	22 листопада 1928(1928-11-22) Пенза, СРСР
Помер	29 березня 2010(2010-03-29) (81 рік) Москва, Росія
Країна	СРСР  Росія
Діяльність	астроном
Alma mater	Казахський державний університет
Галузь	астрономія
Заклад	Казахський державний університет
Ступінь	доктор фізико-математичних наук
Науковий керівник	Фесенков Василь Григорович

Родився в Пензі. У 1951 закінчив Казахський університет в Алма-Аті, в 1954 — аспірантуру під керівництвом В. Г. Фесенкова в астрофізичних інституті АН Казахської РСР. У 1954—1972 працював у цьому інституті (з 1961 завідував створеним ним відділом зоряної динаміки, з 1964 — директор інституту). Викладав також у Казахському університеті, доктор фізико-математичних наук (1964), професор (1969). З 1972 працює в Інституті історії природознавства і техніки АН СРСР. Завідувач відділом історії фізико-математичних наук Інституту історії природознавства і техніки ім. С. І. Вавілова РАН. З 1996 в Російському державному гуманітарному університеті читає курс лекцій «Концепції сучасного природознавства» на кафедрі історії науки.

Наукові роботи відносяться до космогонії, динаміки зоряних систем, космології. Показав неспроможність закону планетних відстаней Шмідта і розповсюдив закон планетних відстаней Фесенкова на випадок регулярних супутників планет (1952). Вивів імовірнісні закони розподілу за розмірами і мас для осколків, що утворюються при випадковому дробленні твердих тіл, і вказав, що саме цим теоретичним законам відповідають наглядові дані для астероїдів, метеоритів і метеорних часток (1953). Уточнив отриманий П. П. Паренаго гравітаційний потенціал Галактики і вперше побудував (1954) дві кінцеві аналітичні моделі Галактики — сферичну і плоску — з уточненими потенціалом («моделі Ідліса»). Узагальнив і проаналізував введений Г. Г. Кузміним в динаміку зоряних систем третій інтеграл руху. Довів (1956), що в структурно нескінченному Всесвіті з урахуванням релятивістських дефектів мас всіляких космічних систем гравітаційний космологічний парадокс Зелігера усувається без яких би то не було обмежень на їхні параметри. Вперше висунув і розглянув (1957, 1958) так званий антропоцентриський (антропогенний, або антропний) принцип, згідно з яким спостережуваний нами світ з усіма його основними характеристиками виділяється з безлічі різноманітних світів у структурно невичерпного Всесвіту передусім тим, що він задовольняє необхідним і достатнім умовам для природного виникнення в ньому життя і для його розвитку аж до вищих розумних форм. Розробив метод визначення мас далеких галактик за обумовленим ними ефекту гравітаційної лінзи і разом з Р.X.Гайнулліною та З.X.Курмакаєвим вперше виявив такий ефект гравітаційної лінзи для низки галактик (1962). Висунув і розвинув ідею, за якою квазізамкнені макросвіти типу Метагалактика ззовні еквівалентні елементарним частинкам (1965).

Автор монографій «Космічні силові поля і деякі питання структури і еволюції галактичної матерії» (1957), «Космічна матерія» (1957), «Структура та динаміка зоряних систем» (1961), "Математична теорія наукової організації праці та оптимальної структури науково-дослідних інститутів "(1970).

Заслужений діяч науки Казахської РСР.