Космогонія

Космогонія (грец. κοσμογονία, від грец. κόσμος — світ, Всесвіт і грец. γονή — народження), — галузь науки, в якій вивчається походження і розвиток космічних тіл і їх систем: зірок і зоряних скупчень, галактик, туманностей, Сонячної системи і всіх вхідних в неї тіл — Сонця, планет (включно із Землею), їх супутників, астероїдів (або малих планет), комет, метеоритів. Вивчення процесів космогонії є одним з головних завдань астрофізики. Оскільки всі небесні тіла виникають і розвиваються, ідеї про їх еволюцію тісно пов'язані з уявленнями про природу цих тіл взагалі. У сучасній космогонії широко використовуються закони фізики і хімії.

Космогонія розрізняється від космології, яка вивчає Всесвіт взагалі і протягом його існування, і яка технічно не досліджує безпосередньо джерело походжень Всесвіту. Є деяка двозначність між двома термінами. У практиці є наукова відмінність між космологічною і космогонічною ідеями. Фізична космологія — наука, яка намагається пояснити всі спостереження, доречні для розвитку і характеристики Всесвіту в цілому.

Спроби створити природничу космогонію обмежені двома факторами. Один із них стосується безпосередньо епістемологічних обмежень науки, пов'язаних із вирішенням питання про доречність постановки питання про причини існування світу в рамках наукового методу. Інша, прагматичніша, проблема полягає у відсутності фізичної моделі, яка могла б пояснити найраніші моменти існування (порівняні з часом Планка) Всесвітів через відсутність послідовної теорії квантової гравітації.

За теорією Фрідмана "Великого вибуху" з якого почався розвиток Всесвіту і дослідженням Хабла методом спектральних інфрачервоних ліній, які зміщуються доведено, що галактики Всесвіту розбігаються. Якщо виміряти віддаль, яка збільшується, між галактикою в якій знаходиться наша Сонячна система і найближчою галактикою Андромеда та взяти за основу сторону витянутого трикутника вершиною по направленню до початку розвитку Всесвіту, то можна знайти цю віддаль, яка збільшується, а відтак і вік Всесвіту.

Історія

Прагнення зрозуміти довкілля та власне себе в ньому є чи не найпершим поштовхом до формування стародавньої міфології, а згодом — натурфілософії та природознавства. Вже у стародавніх міфах спостерігається спроба відобразити стосунки людини й природи. Там знаходимо й перші спроби осягнути утворення Всесвіту та Людини. Вивчаючи культурно-історичну спадщину, можна побачити, що людина вважається розумною з того часу, як почала цікавитися власним походженням та виникненням світу, тобто проблемами, не пов'язаними з безпосереднім задоволенням біологічних потреб.

В історіографії сукупність міфів, що описують утворення Всесвіту, називають космогонічними. Саме в них уперше з'явилося поняття космосу як упорядкованої, доцільно утвореної частини оточення людства, яка протистоїть хаосу — первісному безладдю. У сучасній науці розуміння порядку утворює теорію систем.

Див. також

Література
  1. Вступ до астрофізики та космогонії : навч. посіб. / В. А. Захожай ; Харк. нац. ун-т ім. В. Н. Каразіна. - Х. : ХНУ ім. В. Н. Каразіна, 2012. - 207 с. : рис. - Бібліогр.: с. 203-207. - ISBN 978-966-623-940-5
  2. (фр.) Ambartsumian V. A. La structure et l'evolution de l'univers. Bruxelles, Ed. Stoops, 1958, p.241-279.
  3. (рос.) Шмидт О. Ю. Четыре лекции о теории происхождения Земли, 3 изд., М., 1957.
  4. (рос.) Франк-Каменецкий Д. А. Физические процессы внутри звезд, М., 1959.
  5. (рос.) Вопросы космогонии, т. 1—10, М., 1952—64.
  6. (рос.) Шварцшильд М. Строение и эволюция звезд, пер. с англ., М., 1961.
  7. (рос.) Наблюдательные основы космологии. Сб., М., 1965.
  8. (рос.) Зельдович Я. Б., Новиков И. Д. Релятивистская астрофизика, М., 1967.
  9. (рос.) Бесконечность и Вселенная, Сб., М., 1969.
  10. (рос.) Сафронов В. С. Эволюция допланетного облака и образование Земли и планет, М., 1969.
  11. (рос.) Философская Энциклопедия. В 5-ти т. – М.: Издательство «Большая Советская Энциклопедия», 1960–1970.
  12. (рос.) Каплан С. А. Физика звезд, 2 изд., М., 1970.
  13. (рос.) Проблемы современной космогонии, под ред. В. А. Амбарцумяна, 2 изд., М., 1972.
  14. (рос.) Левин Б. Ю. Происхождение Земли. «Изв. АН СССР Физика Земли», 1972, № 7.
  15. (англ.) Symposium of the origine of the Solar system. Nicce, april 1972, P., 1972.
  16. (англ.) Peebles, P. J. E., Physical Cosmology, Princeton, 1972.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.