Ізабела Арагонська (королева Португалії)

Ізабелла з'явилась на світ 2 жовтня 1470 року в Дуеньясі, ставши первістком в родині спадкоємця престолу Арагону Фердинанда та кастильської інфанти Ізабелли, народившись за рік після їхнього весілля. Батьки в цей час мешкали в палаці графів Буендіа, що в той час належав Педро Васкесу де Акунья, першому графу Буендіа, брату архієпископа Толедо. Новонароджена була названа на честь матері.

У 1474 році помер король Кастилії Енріке IV, не призначивши спадкоємця. Матір Ізабелли та Хуана Бельтранеха, що була видана заміж за короля Португалії, обидві претендували на престол. Війна точилася п'ять років. Доки батьки були зайняті боями з португальцями, інфанта зростала в Сеговії. Дитиною вона була смиренною, слухняною та глибоко релігійною.

Під час військових дій, у 1476 році, кортеси, у Мадрігаль-де-лас-Альтас-Торрес, були приведені до присяги юній інфанті, визнаючи її спадкоємицею обох престолів. Ізабелла отримала титул принцеси Астурійської. Її матір Ізабелла I була фактично визнана королевою. Інфанта носила цей титул до народження брата Хуана у червні 1478 року.

У січні 1479 року батько посів престол Арагону.

В родині згодом народилося ще три донькиː Хуана, Марія та Катерина.

Алкасовашський договір, підписаний 4 вересня 1479 року, поклав край війні за кастильський спадок. Згідно його пунктів, 9-річна інфанта Ізабелла в майбутньому мала стати дружиною 4-річного кронпринца Афонсу, єдиного законного сина короля Португалії Жуана II Досконалого. До досягнення повноліття діти мали виховуватися в Португалії, всі їхні витрати компенсувалися іспанськими монархами. Фактично, Ізабелла була заручницею виконання договору, проживаючи на ворожій території. Вона та Афонсу чотири роки мешкали в палаці родини Браганса в Моурі в Португалії близько іспанського кордону, перш ніж ця умова була відмінена і діти повернуті батькам[1]. Значну частину юності принцеса провела у військових походах Фердинанда та Ізабелли, що завоювали мусульманські країни на півдні Іберійського півострову. Між іншим, інфанта була присутньою при капітуляції міста Баса Гранадського емірату.

Дівчина отримала гарну освітуː вивчала романськи мови та Біблію, літературу, мистецтво, а також літургійні тексти.

Каплиця Естремошського замку

Весілля Ізабелли та принца Афонсу відбулося за одинадцять років після укладення Алкасовашського договору. Вінчання мало місце в Ештремоші 3 листопада 1490 року.

Хоча подружній союз був наслідком політичних ігор, молодята швидко закохалися один в одного та були щасливі разом. Ізабелла також була популярною персоною королівської родини через знання місцевої мови та звичаїв, які вона засвоїла проживаючи в країні з раннього віку.

Проте, оскільки спадкоємець тронів Арагону та Кастилії Хуан був дуже хворобливим юнаком, Ізабелла виступала найімовірнішою королевою цих країн в майбутньому. Так як вона була заміжня за спадкоємцем португальського престолу, вірогідним було об'єднання країн Іберійського півострову під юрисдикцією Португальського королівства. Католицькі монархи намагалися дипломатично розірвати цей шлюб, однак, враховуючи близькі стосунки португальського престолу з папою римським, їм це не вдалося. Тоді 16-річний Афонсу помер за загадкових обставин, впавши з коня, під час прогулянки берегом річки Тежу. Ізабелла була невтішна, а згодом дійшла висновку, що чоловік загинув через те, що Португалія надала притулок євреям, яких її батьки вигнали з іспанських володінь[2].

У шлюбі з Афонсу вона перебувала дев'ять місяців. Дітей у них не було.

За проханням батьків Ізабелли, Жуан II відправив її назад до Іспанії. Дівчина, на знак жалоби, відрізала своє прекрасне золотаве волосся, почала носити одяг з грубої мішковини та поринула у ревну релігійність, прикладаючи зусилль до голодувань та самобичування. Вона повідомила батьків, що більше ніколи не вийде заміж, а натомість піде в монастир.

Після смерті Жуана II у 1495 році, володарем Португалії став його кузен Мануель I Щасливий. Відразу після вцарювання він попросив руки Ізабелли. Фердинанд та Ізабелла запропонували йому натомість взяти за дружину їхню молодшу доньку, 13-річну Марію, однак Мануель вимагав Ізабеллу[3]. Відносини країн зайшли у глухий кут, доки за два роки Ізабелла не погодилася взяти другий шлюб, за умови, що Мануель вижене усіх євреїв з країни. Король вагався, оскільки захоплювався їхніми знаннями та був вдячним за фінансові послуги короні, однак, зрештою погодився і весілля відбулося.

Мануель I Щасливий

13 вересня 1497 року королі прибули до міста Валенсія-де-Алькантара, де мало відбутися заключення шлюбу. Церемонія пройшла 30 вересня. За чотири дні у Саламанці помер 19-річний брат Ізабелли, інфант Хуан, залишивши вагітну дружину. За два місяці Маргарита Австрійська народила мертву дівчинку. Ізабелла знову стала першою в черзі на арагонський та кастильський трони.

В цей час вони з Мануелем знаходились в Португалії. Батьки, навідавши доньку, впевнилися, що її становище залишається незміннимː вона перебуває в депресії та меланхолії.

На п'ятому місяці вагітності Ізабелла повернулась до Іспанії, де кортеси мали знову принести їй присягу на вірність. В Кастилії 29 квітня 1498 року вона знову отримала титул принцеси Астурійської. В Арагонському королівстві таке рішення було отримати досить складно через салічний закон. Однак, оскільки жінка чекала дитину, було вирішено почекати до її народження.

Ізабеллу під час вагітності охоплювали приступи істерики, вона була певна, що не переживе пологів, і навіть написала прощального листа чоловікові.

У серпні 1498 року у Сарагосі в присутності високопосадових осіб, як це і було прийнято, королева народила хлопчикаː

• Мігел да Паш (1498-1500) — помер у ранньому віці.

Через постійний піст та самозречення організм Ізабелли був дуже послабленим. Її не стало впродовж години після народження сина. Королева просила поховати її у чернечому одязі у монастирі Санта-Ісабель в Толедо. Це і було виконано.

З її смертю шанси на кастильський престол у Мануеля зникли. Єдиним сподіванням став їхній маленький син, що ставав спадкоємцем тронів Кастилії, Арагону та Португалії. Однак, хлопчик помер у дворічному віці.

Після цього Мануель I Щасливий одружився із сестрою Ізабелли — Марією Арагонською, руку якої колись пропонували йому католицькі монархи.