Мануел I

Мануел народився 31 травня 1465 року в Алкошете, в родині португальського інфанта, візеуського герцога Фернанду, й інфанти Беатриси. Він був 9-ю дитиною в сім'ї. Батько хлопця був сином покійного португальського короля Дуарте I, молодшим братом правлячого короля Афонсу V, а матір — донькою португальського коннетабля Жуана. Батьки були кузенами — їхнім спільним дідом був португальський король Жуан I, а бабою — англійська принцеса й португальська королева Філіппа Ланкастерська. Старшим братом новонародженого був візеуський герцог Діогу.

Батько Мануела помер через річ після його народження. Король Афонсу видав доньок покійного інфанта за свого сина-спадкоємця, майбутнього короля Жуана II, і за впливового герцога Браганського. 1484 року, коли Жуан ІІ зійшов на трон, він стратив браганського герцога за звинуваченням у змові, а згодом убив Діогу, брата Мануела, за підозрою в підготовці заколоту. Проте самого Мануела репресії не торкнулися; новий король надав йому протекцію і батьківські титули герцога Безького й Візеуського. 1491 року Жуан ІІ втратив свого сина і наступника трону Афонсу, тому проголосив своїм новим спадкоємцем Мануела. Згодом король намагався легітимізувати свого позашлюбного сина Жорже, герцога Коїмбрського, але, урешті-решт, залишив королівську корону Мануелу.

Мануел ні був королевичем, ні старшим сином родини, тому його шанси посісти португальський престол були примарними. Тим не менш його доля склалася щасливо — він став королем, обійшовши інших претендентів, за що його прозвали Щасливим або Удачливим.

Васко да Гама рушає до Індії (1917)

Після коронації в 1495 році Мануел помилував Браганський дім і відновив його володіння, конфісковані Жуаном ІІ.

1497 року король санкціював морську експедицію Васко да Гами, яка обігнувши Африканський континент відкрила в 1499 році шлях до Індії. Ця прославило португальського короля і його державу.

У березні 1500 року Мануел відправив нову експедицію з 13 кораблів під керівництвом Педру Кабрала для встановлення торговельних відносин з індійськими князями. Проте Кабрал поплив через Атлантичний океан й відкрив Бразилію. Відправивши кур'єрський корабель до Лісабона, експедиція обігнула Мис Доброї Надії й прибула до Індії. Португальці відкрили торговельну факторіїю в Калікуті, але в результаті за ворушень в місті, ініційованих мусульманськими торговцями факторія була знищена а її особистий склад перебито. Ця подія залишилась в історії як "Різанина в Калікуті". В пошуках альтернативних ринків спецій, Кабрал заснував факторії в інших містах на Малабарському узбережжі південно-західної Індії — в Кочі й Каннанорі, проте їх ринки були значно меншими за ринок Калікута. Експедиція загубила половину кораблів і не налагодила дружніх відносин з Калікутом, тож її результат, не дивлячись на відкриття Бразилії не був визнаний успішним.

1502 року Мануел вдруге відправив Васко да Гаму в Індію, цього разу на чолі 20 кораблів з завданням відкрити торгову факторію в Калікуті. Флотилія повернулися із багатьма товарами і золотом в якості данини короні, проте відносини з заморіном Калікуту були ще більш зіпсовані..

Паралельно з цим, в 1499 році португальський мореплавець Жуан Фернандеш Лаврадор відкрив Лабрадор (Канада), а в 1500 році Гашпар Корте-Реал досягнув Ньюфаундленду. Інші португальці дослідили Бразильське узбережжя, звідки почали вивозити так звану «бразильську деревину».

1503 року португальські військові збудували в індійському Кочі фортецю, яку під проводом Дуарте Пашеку Перейри захистили від штурму армії заморіна в наступному році. 1505 року король Мануел відправив Франсішку де Алмейда першим віце-королем Португальської Індії, наступником якого став відважний полководець Афонсу де Альбукеркі. Він завоював індійське місто Гоа в 1510 році, а в 1511 року захопив Малакку на Малайському півострові. 1513 року португальці досягли Китаю, завдяки чому поставили під свій контроль посередницьку торгівлю азійськими спеціями, що приносила величезні прибутки.

Успішна експансія португальського флоту й здобутки португальців на Сході підштовхнули Мануела до ідеї великого Хрестового походу проти Османів й завоювання мусульманської Мекки. Основним речником цієї ідеї при європейських дворах виступав дипломат Дуарте Галвано, який так і не зміг заручитися підтримкою християнських монархів. 1513 року браганський герцог захопив морокканський Аземмур, а 1514 року до Лісабона прибуло абіссинське посольство, яке запропонувало Мануелу союз у справі походу. Король вислав Дуарте послом до Абіссинії, де той невдовзі помер. З смертю ж Афонсу де Альбукеркі в грудні 1515 року ідея самого хрестового походу була похована.

Вигнання євреїв (1917)

Права Мануела на нововідкриті землі були визнані Святим Престолом та іспанською короною, з якими португальський монарх підтримував тісні стосунки. Усі його дружини були іспанками. Перша — Ізабелла була вдовою Афонсу, покійного сина попереднього короля Жуана ІІ. Однією з умов укладання цього шлюбу було вигнання юдеїв з Португалії, яке це було здійснено в Іспанії в 1492 році.

У грудні 1496 року Мануел I видав наказ про обов'язковість прийняття хрещення португальськими євреями; ті, хто не бажав зректися старої віри мусив полишити країну за 10 місяців[1]. Євреї-конвертити лишилися в країні; вони стали називатися «новими християнами» й отримали обіцянку, що влада не буде перевіряти їх на щирість віри до 1534 року. 1506 року мешканці Лісабона влаштували погром в колишніх єврейських кварталах, винищивши сотні охрищених євреїв. Мануел приборкав погромщиків, а їхніх лідерів стратив на горло[1].

Мануел та Ізабелла були спадкоємцями іспанської корони, у випадку смерті її брата. Вони відвідали Толедо й Сарагосу в 1498 році, але після того як Ізабелла померла після пологів (її син Мігел помер у дитинстві), португалсько-іспанський союз опинився під загрозою. Аби зберегти його Мануел побрався із молодшою сестрою померлої дружини, Марією, яка народила йому 9-х дітей.

Тоді ж отримала новий поштовх культура — почали свою діяльність португальські гуманісти Жуан де Барруш (1497—1562) та Даміан де Гоїш (1502—1574). Виник новий архітектурний стиль мануеліну.

Помер 13 грудня 1521 року від чуми.