Ізабелла Дзялинська

Була донькою княза Адама Єжи Чарторийського й Анни Софії з Сапегів. Виховувалася у Парижі, в консервативній атмосфері (готель Лямбер). З часів молодості колекціонувала твори мистецтва.

1857 року вийшла заміж за графа Яна Дзялинського. Дітей у подружжя не було. Після польського повстання 1863 року порушилося сімейне життя Дзялинських, зокрема виникли майнові суперечки. Ян Дзялинський був змушений покинути Польщу і 5 років переховуватися у Франції, адже отримав заочно смертний вирок. Згодом зміг повернутися додому, оскільки 1869 року отримав амністію.

Від свого батька Ізабелла успадкувала готель Лямбер — резиденцію Чарторийських у Парижі, політичний штаб і культурний центр польської емігрантській діаспори у Франції. Разом з братом Владиславом Чарторийським займалася справами готелю, особливо Польським інститутом.

Багато подорожувала по Європі, а також Алжиру, Єгипті, Святій Землі. Більшу частину життя мешкала у Парижі, а після шлюбу — також в Голухові, який отримала 1872 року від свого чоловіка за те, що позичила йому гроші на Січневе повстання. Започаткувала колекцію античних ваз, графіки, ікон, меблів. Замок у Голухові перебудувала за своїм планом — створила у ньому музей. 1893 року домоглася ординація щодо фінансового утримання музею. У планах було відновити давню резиденцію роду Лещинських, яка колись була в Голухові.

Після смерті її поховали в капличці у парку в Голухові.

• Danuta Marek, Ordynacja gołuchowska Izabelli z Czartoryskich Działyńskiej (1830—1899), Muzeum Narodowe w Poznaniu 1994, ISBN 83-85296-20-4
• Róża Kąsinowska, Gołuchów. Rezydencja magnacka w świetle źródeł, Ośrodek Kultury Leśnej w Gołuchowie 2006, ISBN 83-922-141-1-0
• Teresa Jakimowicz, Elżbieta Działyńska, w: Wielkopolski Słownik Biograficzny, Warszawa-Poznań 1981

• Ізабелла Дзялинська