Ізвод

Ізво́д[1][2] (від церк.-слов. изводъ — «зведення»[3], «список», «редакція»[4]) — традиція прочитання (або вимова, редакція) церковнослов'янської мови з наближенням до однієї із сучасних слов'янських мов. Також, традиція запису (транслітерації) церковнослов'янського тексту літерами сучасного алфавіту однієї зі слов'янських мов за принципом «як чується — так пишеться».

Історія

Церковнослов'янська мова, що використовувалася лише в церковному вжитку, піддавалася впливу місцевої мови, тому вже в 12 столітті чітко простежується її поділ на так звані ізводи, варіанти прочитання.

Варіанти ізводів
  • болгарський[5] (вийшов з ужитку)
  • македонський
  • східнослов'янський[6]
  • сербський[10] (вийшов з ужитку)
  • хорватський глаголичний[11]
    • чеський
  • боснійський[12]

У східнослов'янському ізводі, в свою чергу, простежувалася різниця між вимовою в Московськії державі і вимовою на українських землях. На основі цих відмінностей відбувся поділ на київський ізвод і московський ізвод.

Приклад

Запис церковно-слов'янською мовою[13]:

Ѿче нашъ иже еси на небесѣхъ,
да свѧтитсѧ имѧ Твое,
да прїидетъ царствїе Твое,
да будетъ волѧ Твоѧ,
ѧко на небеси и на земли.
Хлѣбъ нашъ насущныий даждь намъ дне́сь
и остави намъ долъгы наша,
ѧко и мы оставлѧемъ долъжникомъ нашимъ
и не въведи насъ в напасть
но избави насъ ѿ лукаваго.

Транслітерація московським ізводом:

Отче наш, Иже еси на небесех!
Да святится имя Твое,
да приидет Царствие Твое,
да будет воля Твоя,
яко на небеси и на земли.

Хлеб наш насущный даждь нам днесь;
и остави нам долги наша,
якоже и мы оставляем должником нашим;
и не введи нас во искушение,
но избави нас от лукаваго.

Транслітерація київським ізводом[14]:

Отче наш, іже єси на небесіх,
да святится імя Твоє;
да приідет царствіє Твоє;
да будет воля Твоя,
яко на небеси і на земли.
Хліб наш насущний даждь нам днесь;
і остави нам долги наша,
якоже і ми оставляєм должником нашим,
і не введи нас во іскушеніє,
но ізбави нас от лукаваго.

Див. також

Примітки
  1. Ізвод // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  2. Початковий літописний звід // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003—2019. — ISBN 966-00-0632-2.
  3. Зведення, або Ізвод // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — А — Л. — С. 389.
  4. Полный церковнославянский словарь. Составилъ священникъ магистръ Григорій Дьяченко
  5. Болгарський ізвод
  6. Руський ізвод
  7. Київський ізвод
  8. Староукраїнські тексти XV—XVII ст.
  9. Тексти староукраїнською XV—XVII ст.
  10. Сербський ізвод[недоступне посилання з червня 2019](рос.)
  11. Хорватские глаголические тексты Св. Писания(рос.)
  12. Боснійський ізвод
  13. Острожская Библия. Факсимильное издание. — Москва — Ленинград: Слово-Арт, 1988.
  14. Отче наш. Молитовник. До друку підготовлено в Перемишльській єпархії Польської православної церкви. 1989 рік. ISBN 86-397-0115-6

Джерела

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.