Ізяславль (гаданий город)

«Ізяславль» — одне з двох городищ ХІІ—ХІІІ століть на берегах річки Гуски (басейн Гориня) на території села Городище Шепетівського району Хмельницької області, що було розкопане і пограбоване протягом 1957–1964 років радянським дослідником «матеріальної культури» Михайлом Каргером. Усі виявлені артефакти, у тому числі сімнадцять скарбів виробів із срібла, вивезені до Росії.

«Ізяславль»
Сучасне розташування с. Городище Шепетівського району Хмельницької області
Регіон  Україна
Географічні координати 50°06′29″ пн. ш. 27°03′46″ сх. д.
Історія
Епоха Київська Русь

На підставі результатів розкопок Михайло Каргер заявив про відкриття літописного города «Ізяславля».

Розкопки

Протягом 1957–1964 років пам'ятку археології, відому в літературі як «велике» південне городище в урочищі Вали з 1888 року (Самоквасов), розкопано Галицько-Волинською архітектурно-археологічною експедицією Ленінградського відділення Інституту історії матеріальної культури АН СРСР і Ленінградського державного університету під керівництвом лауреата Сталінської премії, відомого грабіжника києво-руської спадщини Михайла Каргера[1][2]. Загальна площа розкопу становила 3,6 га[2].

Було встановлено, що городище, загальною площею 3,6 га всередині укріплень, оточене багаторівневою системою валів і ровів, характерною для городищ Болохівської землі виникло на місці ранішої пам'ятки вельбарської культури, що на пізньому етапі трансформувалася в поселення черняхівської культури. План індивідуальних знахідок не складався, відтак планувальна структура поселення залишилася не з'ясована[2].

Протягом 1971-1976 років переважна частина виявлених під час розкопок артефактів була передана до Державного Ермітажу в Ленінграді (нині - Санкт-Петербурзі). Предмети з городища в урочищі Вали нині становлять значну частину експозиції музею присвячену «давньоруській культурі»[2].

Розташоване на відстані 2,5 км від «великого» «мале» північне городище в урочищі Високе, в літературі з 1901 року (Антонович), не розкопувалося, була проведена лише шурфовка[2].

Планова структура укріплень городища дозволяє віднести його до типу городищ багаторядно-концентричного планування, що мають половецьке коріння[3].

Обидва городища співіснували в один час і входили до єдиного оборонного комплексу[3].

Гіпотеза Михайла Каргера

Вже через два роки від початку розкопок (1959) Михайло Каргер ототожнив пам'ятку археології з літописним городом «Ізяславлем», що на його думку був знищений взимку 1240-1241 років монгольським військом Бату-хана, яке рухалося на Захід після знищення Києва[4].

Інтерпретація згадки в літописі «Ізяславля» як населеного пункту згодом небезпідставно заперечена українським дослідником Євгеном Осадчим[5].

Примітки
  1. Україна. Повернення своєї історії – 2
  2. Летописный «Изяславль»: Большое Шепетовское городище в свете археологии. - Том 1. - Материалы раскопок М. К. Каргера 1957-1964 годов в исследованиях 1960-1980-х годов. Санкт-Петербург: Нестор-История, 2020. ISBN 978-5-4469-1696-2 (рос.)
  3. Пескова А. А. Большое и малое Древнерусские городища у села Городище близ Шепетовки // Стародавній Іскоростень і слов'янські гради. - Коростень: Тріада С, 2008. - Т. 2. - С. 74-80.
  4. Каргер М. К. Древнерусский город Изяславль в свете археологических исследований 1957–1958 гг. // XV Научная сессия Ленинградского университета 1958–1959 гг. Секция ист. наук. ТД. Ленинград: б. и., 1959. С. 17–20 (рос.)
  5. Євген Осадчий. Ще раз про проблему історичних назв волинських міст, згаданих у статті 1240 р. Іпатіївського літопису // RUTHENICA. Щорічник середньовічної історії та археології Східної Європи / Наук. ред.: В. Ричка, О. Толочко. НАН України. Інститут історії України; Центр досліджень з історії Київської Русі. — К.: Інститут історії України, 2011. — Том X.

Література
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.