Каргер Михайло Костянтинович
| Михайло Костянтинович Каргер | |||
|---|---|---|---|
| Михаил Константинович Каргер | |||
 | |||
| Народився |
17 (30) травня 1903 Казань, Казанський повіт, Казанська губернія, Російська імперія | ||
| Помер |
26 серпня 1976 (73 роки) Ленінград, СРСР | ||
| Поховання | Казанське кладовище (м. Пушкін) | ||
| Країна |
 Російська імперія →  СРСР | ||
| Діяльність | історик | ||
| Alma mater | Санкт-Петербурзький державний університет | ||
| Галузь | історія, археологія | ||
| Заклад | Санкт-Петербурзький державний університет і Інститут археології РАН | ||
| Звання | професор | ||
| Ступінь | доктор історичних наук | ||
| Відомі учні | Ільїна Т. В. | ||
| Нагороди |
| ||
Миха́йло Костянти́нович Ка́ргер (нар. 17 (30) травня 1903, Казань — 26 серпня 1976, Ленінград) — радянський археолог, історик, мистецтвознавець. Професор Ленінградського університету (1949), лауреат Державної премії СРСР (1952), доктор історичних наук (1959).
Біографія
Михайло Каргер народився у Російській імперії в місті Казань[1] у родині вчителя. У 1919 році закінчив Самарську чоловічу гімназію, де навчався на історико-філологічному факультеті Самарського університету; у 1929 закінчив Петроградський університет в якому навчався на факультеті суспільних наук.
Після закінчення навчання працював у Російському музеї імені Олександра Пушкіна, Державній академії історії матеріальної культури, Ленінградському університеті. З 1939 почав працювати завідувачем кафедри російського мистецтва в Інституті живопису, скульптури і архітектури Всеросійської академії мистецтв, з 1949 — кафедри історії мистецтв на історичному факультеті Ленінградського університету. У 1964 отримав посаду завідувача Ленінградського відділення Інституту археології АН СРСР, де працював до 1972 року.
Помер 26 серпня 1976 року. Похований на Казанському кладовищі у місті Пушкін.
Праці
Автор близько 120 наукових робіт. У 1928—1936 роках досліджував пам'ятки архітектури Новгорода Великого, з 1938 — пам'ятки Києва княжої доби, історію культури і мистецтва Київської Русі. Проводив розкопки у Вишгороді, Борисполі, Зарубі, Переяславі. У 1955 очолив Галицько-Волинську архітектурно-археологічну експедицію, під час якої в місті Галич, селі Крилос і місті Володимир-Волинський були досліджені пам'ятки XII—XIII століття. Підсумком досліджень Каргера давньоруських міст стала його фундаментальна праця «Древний Киев: очерки по истории материальной культуры древнерусского города» у двох томах (1958, 1961).
Примітки
- нині столиця республіки Татарстан, Російської Федерації
Джерела
- Денисенко Г. Г.. Каргер Михайло Костянтинович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2007. — Т. 4 : Ка — Ком. — С. 109. — 528 с. : іл. — ISBN 978-966-00-0692-8.
- Івакін Г. Ю.. Каргер Михайло Костянтинович // Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2020. — ISBN 944-02-3354-X.
- Редкол.: А.М. Прохоров (Главный редактор) и др. Большая советская энциклопедия: Италия—Кваркуш. — 3-е изд. — М. : Советская энциклопедия, 1973. — Т. 11. — 608 с.
Посилання
- Статья на сайте «Исторический факультет Санкт-Петербургского государственного университета». (рос.)
- Тихонов И. Л. Каргер Михаил Константинович // Биографика СПбГУ. (рос.)