Іларіон Макаріопольський
Иларион Макариопольский (у світі болг. Стоян Стоянов Михайловськи; 1812–1875) — єпископ Константинопольського Патріархату болгарського походження, єпископ Макаріопольський (село, нині на території Тирговиштська області Болгарії); з квітня 1860 а діяч Болгарської схизми, згодом митрополит Тирновська (в схизми). Анафема накладена собором в Константинополі в травні 1872.
| Іларіон Макаріопольський Иларион Макариополски | |
|---|---|
| болг. Иларион Макариополски | |
.jpg.webp) | |
| Ім'я при народженні | Стоян Стоянов Михайловськи |
| Народився |
1812 Єлена |
| Помер |
1875 Константинополь |
| Країна | Болгарія |
| Національність | болгари |
| Діяльність | єпископ, громадсько-політичний діяч |
| Alma mater | Велика школа нації |
| Знання мов | болгарська |
| Посада | митрополит |
| Конфесія | православ'я |
Один з лідерів ріннього періоду болгарського Національного Відродження.
Життєпис
Народився у 1812 році в оттоманському місті з болгарським населенням Єлена в знатній сім'ї, що має грузинське коріння.
Закінчивши початкову школу в рідному місті, продовжив навчання в грецькій школі в місті Арбанасі. В 1832 у взяв чернечий постриг в Хіландарський монастирі (Афон), де поклав на себе турботу про ув'язненого там Неофита Бозвелі, одного з керівників руху нацонально-просвітницького і духовного відродження Болгарії. Продовжив навчання в школі Теофілоса Каіріса, а також три роки навчався в Афінській гімназії.
Був близьким приятелем і сподвижником Георги Раковски. Брав активну участь у діяльності Македонського революційного суспільства. З 1844 року, спільно з неофітом Бозвелі, учасник церковно-національної боротьби болгар; в 1845–1850 роках, в результаті тиску російських дипломатів на османський уряд, був ув'язнений на Афоні.
Після установи Портою Болгарської екзархії (1870) став членом Тимчасової змішаної екзархійскої ради та першого Синоду. З 1872 року — митрополит Тирновська.
Синод Вселенської Патріархії 13 — 15 травня 1872 року позбавив сану екзарха Антіма I, відлучив від церкви тих архиєреїв, що долучилися до нього, а єпископа Іларіона Макаріопольського прокляв у вічній анафемі.
Помер в 1875 році; похований у дворі церкві Стефана в Константинополі.
Галерея
Иларион Макариополски, Авксентий Велешки, Паисий Пловдивски
Пам'ятник Іларіону Макаріопольському у Софії, Болгарія
Посилання
Література
- Борис Цацов. Архиереите на Българската православна църква. Софія, 2003.
- Радівоєв, М. Време и живот на Търновския митрополит Илариона (Макариополски). С., 1912; http://www.pravoslavie.domainbg.com/03/imak/01.html.
- Арнаудов, М. Иларион Макариополски и българският църковен въпрос. — В: Иларион Макариополски, митрополит Търновски. С., 1925, 3-384 (отд. отп. С., 1925, 384 с.).
- Радев, Ів. Митрополит Иларион Макариополски-Търновски. — В: Същият. История на Велико Търново. XVIII–XIX век. Велико Търново, 2000.