Імператор Корей
Імператор Ко́рей (яп. 孝霊天皇, こうれいてんのう, корей тенно[1]; 342 до Р.Х. — 27 березня 215 до Р.Х.) — 7-й Імператор Японії, синтоїстське божество, легендарний монарх. Роки правління — 19 лютого 290 до Р.Х. — 27 березня 215 до Р.Х.[2].
| Імператор Корей | |
|---|---|
| яп. 孝霊天皇 | |
 | |
| Народився | 341 до н. е. |
| Помер | 214 до н. е. |
| Поховання | Нара |
| Країна | Японія |
| Діяльність | правитель |
| Знання мов | японська |
| Посада | імператор Японії |
| Рід | Імператорський дім Японії |
| Батько | Імператор Коан |
| Мати | Empress Oshihimed |
| У шлюбі з | Empress Kuwashihimed, Kasuganochichihajajamakahimed, Jamatonokunikahimed і Q106617634? |
| Діти | Імператор Коґен, Princess Chichihayahimed, Yamatototohimomosohime no mikotod, Kibitsuhiko-no-mikotod, Princess Yamatototowakayahimed, Prince Hikosashimad і Prince Wakatakehikod |
Короткі відомості
Імператор Корей був другим сином Імператора Коана і Осі Хіме.
У лютому 317 до Р.Х. Корей став кронпринцом, а після смерті свого батька 27 лютого 291 до Р.Х., 19 лютого 290 до Р.Х. успадкував його трон. Він керував 76 роки як 7-й Імператор Японії. Його резиденція знаходилась у палаці Курода но Іотономія (黒田廬戸宮) у краю Ямато, на території сучасного містечка Таварамото префектури Нара.
Відомостей про правління Імператора Корея немає. Через це його відносять до так званих «восьми монархів, невідомих історії»[3].
Помер Імператор Корей 27 березня 215 до Р.Х.. Згідно з переказами «Записів про справи давнини» йому було 106, а згідно з «Анналами Японії» — 128 років. Поховали монарха в мавзолеї Катаока Умасака (片丘馬坂陵), на території сучасного містечка Одзі префектури Нара.
Наступником Імператора Корея став його старший син О-Яматонеко Хіко Кунікуру но мікото, майбутній Імператор Коген, народжений від дружини Кувасі Хіме но мікото.
Покіний монарх був одружений із трьома наложницями, від яких він мав багато дітей. Перша наложниця Касуґа но Тітіхая Мавака Хіме народила доньку Тітіхая Хіме но мікото. Друга наложниця Ямато но Куніка Хіме була матір'ю доньок Ямато Тотобі Момосо Хіме но мікото[4] і Ямато Тотовакая Хіме но мікото, та синів Хіко Сасіката Ваке но мікото і Хіко Ісасері Хіко но мікото. Третя наложниця Хаеіродо дала життя двом синам — Хіко Сасіма но мікото і Вакатаке Хіко но мікото. Останній вважається засновником роду Кібі й ототожнюється із легендарним Момотаро.
Генеалогічне дерево
| (1) Дзімму | Каму Яї Мімі | 〔рід О〕 | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| (2) Судзей | (3) Анней | (4) Ітоку | (5) Косьо | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Аматарасі | 〔ріл Вані〕 | (8) Коґен | Обіко | 〔рід Абе〕 | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| (6) Коан | (7) Корей | Момосо | (9) Кайка | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Кібіцу | Хікофуцуосі | Янусіосі | Такеуті но Сукуне 〔рід Соґа〕 | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Вакатаке | 〔рід Кібі〕 | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| (10) Судзін | Тойокіїрі | 〔рід Кену〕 | Ямато Такеру | (14) Тюай | (15) Одзін | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| (11) Суйнін | (12) Кейко | (13) Сейму | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Тойосукіїрі | Ямато | Іокіїрі | ◇ | Накацу (Одзін) | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Хікоімасу | Тамба | Нутесіваке | 〔рід Ваке〕 | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| ◇ | ◇ | Окінаґа | Дзінґу (Тюай) | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Примітки
- Посмертне ім'я — О-Яматонеко Хіко Футоні но мікото (大日本根子彦太瓊尊). Китаїзована форма посмертного імені — Корей, «синівський дух».
- Усі дати подані за європейським календарем.
- Більшість дослідників вважають, що Імператора Корея насправді не існувало.
- Є теорія за якою саме ця принцеса була літописною Хіміко, королевою держави Яматай.
Джерела та література
- 笠原英彦『歴代天皇総覧 : 皇位はどう継承されたか』 (Касахара Хідехіко. Збірник правивших Імператорів Японії: як успадковувався монарший титул) 東京、中央公論新社、2001.
- 『歴代天皇全史―万世一系を彩る君臨の血脈』 (歴史群像シリーズ (69)) (Вся історія Імператорів Японії — монархічне генеалогічне дерево безперервної лінії. Серія «Історичні портрети») 東京、学研 、2003.