Імре Шенкей

У дорослому футболі дебютував 1920 року виступами за команду клубу МТК (Будапешт), в якій провів сім сезонів. Був учасником команди, що 10 сезонів поспіль ставала переможцем національного чемпіонату. На його долю випало 5 останніх перемог із цієї серії. Також двічі перемагав з командою у кубку Угорщини. Разом з Імре у складі МТК в той час виступав його молодший брат Дьюла Шенкей.

З 1927 року переважно був граючим тренером в командах, де виступав – «Керюлеті», «Кішпешті», «Хунгарії».

1924 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Угорщини. Протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 5 років, провів у формі головної команди країни 6 матчів.

Розпочав тренерську кар'єру, очоливши тренерський штаб клубу «Керюлеті», де був граючим тренером. В 1931 році привів команду до історичного здобутку — перемоги у Кубку країни. У фіналі «Керюлеті» з рахунком 4:1 перемогли одного з флагманів угорського футболу — «Ференцварош»[1]. Ще одну перемогу в Кубку Угорщини Імре відсвяткував в 1932 році, але уже з клубом «Хунгарія». Через рік в 1933 році став з командою срібним призером чемпіонату. Залишив клуб в 1935 році, хоча ненадовго повертався на тренерський місток «Хунгарії» у 1940 році. Загалом в чемпіонаті Угорщини Імре Шенкей провів у ролі тренера 173 матчі[2].

Після Другої свотової працював в Італії. Очолював команди клубів «Фіорентіна», «Рома», «Брешія», «Модена», «Дженоа», «Новара», «Про Патрія» та «Марцотто Вальданьйо».

Останнім місцем тренерської роботи був клуб «Торіно», головним тренером команди якого Імре Шенкей був до 1960 року. Став з командою переможцем Серії В.

В 1960–1962 роках був технічним директором клубу «Брешія». В 1962–1969 роках працював на різних посадах в команді «Новара».

Помер 1 жовтня 1984 року на 87-му році життя у місті Будапешт.