Інвалідний візок

Інвал́ідний віз́ок[1] або колісне крісло[2] — технічний колісний засіб пересування, призначений для людей з особливими потребами. За способом урухомлення розрізняють: візки, якими рухає двигун, і візки з ручним приводом (тобто ті, якими рухає людина, обертаючи колеса), також можливе переміщення візка іншою особою.

Інвалідний візок
Вид спорту wheelchair basketballd
Джерело енергії muscle strengthd
 Інвалідний візок у Вікісховищі
Сучасний активний інвалідний візок

Історія
Дерев'яний візок (перша половина ХХ ст.)

Найдавніша згадка про візок датується VI століттям. Це було зображення на сланцевому камені в Китаї. Відтак згадки про візок зустрічаються під час німецького Відродження, коли європейці починають виробляти крісла на коліщатах.

У 1655 році Стефан Фарффлер, 22-річний годинникар з паралічем, побудував перший у світі самохідний крісло на триколісному шасі, використовуючи систему кривошипів і зубчастих коліс.[3] Однак пристрій більше нагадував ручний велосипед, ніж інвалідний візок, оскільки конструкція включала руків'я, встановлені на передньому колесі.[4]

Більш-менш схожі на сучасні відповідники візки з'явилися 1760 року.

Перший легкий (зі сталевих трубок) візок сконструювали у 1932 році[5] Гаррі Дженнінґс та його приятель з інвалідністю Герберт Еверест. Обидва побачили комерційний потенціал винаходу і згодом стали першими масовими виробниками інвалідних візків «Еверест і Дженнінґс».

Різновиди

З-поміж візків із ручним приводом виокремлюють такі види:

  • базові інвалідні візки для оселі й вулиці
  • візки з важільним приводом
  • інвалідні візки з високою спинкою
  • активні інвалідні візки
  • дитячі інвалідні візки
  • спортивні інвалідні візки
  • інвалідні візки з санітарною посудиною
  • інвалідні візки для дітей з ДЦП[джерело?]

Доступність середовища

Більшість сучасних візків мають двоє великих задніх коліс і два невеликі коліщата спереду. Такий візок потребує для розвороту простору 1,5×1,5 м. При прямолінійному русі простір для комфортного руху візком — 0,9÷1,2 м. Нахил поверхні доріжки не повинен перевищувати 1:20, нахил пандуса — 1:12 (8 %). Найвужчими місцями, які можуть становити нездоланну перешкоду для особи у візку, є входи до будинків, двері ліфтів, сходи, бордюри, турнікети, тісні санвузли, конструкція транспортних засобів. Деякі незручності створюють також пороги, елементи малих архітектурних форм, відсутність поручч. Також певні обмеження накладають зони досяжності, — адже особа у візку не може досягти якийсь предмет на верхніх полицях, відчинити кватирку вікна чи зафіксовану половину дверей, скористатись електричною розеткою у вузькому місці чи вішаком. В Україні затверджені загальнообов'язкові будівельні норми і правила[6], які передбачають безперешкодний доступ людей з особливими потребами до елементів інфраструктури[7]. Щоправда, на практиці будівельники часто нехтують цими вимогами[8][9].

Україна

На 2019 рік за даними ООН в Україні 1,7 млн людей з обмеженим можливостями[10]. ООН, та інші організації відзначають вркай низьку доступність міського середовища для таких людей[10]. Так йде мова що у 2013 році 48% держустанов були недоступні[11]. Існують різного рівня документи щодо організації доступності середовища [12][13][14][15] та програми [16], проте, загальний рівень доступності все ще нижче середнього рівня.

Відомі користувачі візків

Див. також

Примітки
  1. Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 24. Ел.джерело
  2. Правила дорожнього руху 2021
  3. Bellis, Mary. History of the Wheelchair. thoughtco.com. Процитовано 14 квітня 2017.
  4. History of Wheelchairs. wheelchair-information.com. Процитовано 14 квітня 2017.[недоступне посилання з грудень 2021]
  5. The History of Wheelchairs and Their Development (July 7th, 2020)
  6. Державні будівельні норми України. Будинки і споруди. (ДБН В.2.2-9-99). Додаток Г (обов'язковий). Параметри зон, просторів та елементів будинків і приміщень для інвалідів та маломобільних груп населення.
  7. Грибальський Я., Мудрий Я. Сварник М. та ін. Доступність до об'єктів житлового та громадського призначення для людей з особливими потребами. — К.: Соцінформ, 2004. — 105 с.
  8. Сварник М. Доступність середовища — шлях до цивілізованого світу // Є. Архітектура, будівництво, інтер'єр, мистецтво. — № 1, 2008. — С. 23-25.
  9. Сварник М. Сучасний стан доступності в Україні. Вступ. // Грибальський Я., Мудрий Я., Мостовий А. Доступність до об'єктів житлового та громадського призначення для людей з особливими потребами. Методичний посібник. — Львів, 2010. — С. 5-9.
  10. Рада ухвалила правила дорожнього руху для осіб на інвалідних візках 2019 (Харківська правозахисна група)
  11. Безбар’єрне середовище для людей з інвалідністю в Україні: п’ять основних проблем 2013
  12. П О Р А Д Н И К щодо створення доступного середовища для осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення
  13. МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ВПРОВАДЖЕННЯ ПРИНЦИПІВ УНІВЕРСАЛЬНОГО ДИЗАЙНУ 2015
  14. Адаптація навколишнього середовища до потреб неповносправних з пошкодженням спинного мозку 2015
  15. Українсько–канадський проект «Інклюзивна освіта для дітей з особливими потребами в Україні» Архітектурна доступність шкіл 2012
  16. Програма придбання спеціально обладнаних автомобілів Міністерство соціальної політики України

Посилання

Відео
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.