Інгульська паланка

Центр паланки розташовувався в усті річок Інгул і Кам'янки на місці сучасного с. Інгуло-Кам'янка. Згадується в документах Коша ще 29 березня 1766 року. Відомі відтиски печатки Інгульської паланки на документах 1756 р. — овальні, жовтогарячого кольору, розміром 16×21 мм.

Полковники паланки: 1746 — Недіїд (Недонка) Панас, 1747-49 — Іванов Петро, 1750 — Великий Марко, 1753 — Топчій Василь, 1754 — Стягайло Дмитро, Чорний Степан, 1757 — Кирилів Павло, 1760 — Могила Дем'ян, 1766 — Кравець Тарас.

Відомі також: полковий писар — Малиновський Данило (1756), полкові осавули — Третяк Андрій (1751), Коропець Омелько (1756).

Ймовірно, паланка в 50-60 рр. 18 ст. мала два центри — основний в мс. Інгул і Перевізку. Після чергової московсько-турецької війни 1768—1774 рр. і встановлення нових кордонів, мс. Інгул втратило своє стратегічне значення і центр був остаточно перенесений в Перевізку, відповідно паланка перейменована в Перевізьку.

За іншою, більш сучасною версією — у вказані роки існувало дві паланки — Інгульська і Перевізька.

Після окупації московитами запорозьких земель, увійшла в новостворений Інгульський повіт першої Новоросійської губернії.

• Архів Коша Нової Запорозької Січі. Корпус документів 1734—1775. В 5 томах, Київ.
• Пивовар А. В. Поселення Правобережного Запорожжя в 2-й половині 18 ст. // Інгульський Степ, альманах. Київ, 2016. С.8-36.