Інгул

Інгу́л, Великий Інгул — річка в Центральній та Південній Україні, у межах Кіровоградської та Миколаївської областей[2][3]. Ліва і найбільша притока Південного Бугу (басейн Чорного моря).

Інгул
Інгул з видом на село Каравелове
48°45′29″ пн. ш. 32°02′05″ сх. д.
Витік село Бровкове (Новомиргородський район, Кіровоградська область),
див. Витоки ріки Інгул
• координати 48°45′29″ пн. ш. 32°02′05″ сх. д.
• висота, м 170 м
Гирло Південний Буг
• координати 46°59′26″ пн. ш. 31°59′12″ сх. д.
Похил, м/км 0,41 ‰[1]
Країни:  Україна
Регіон Миколаївська обл.
Кіровоградська область
Довжина 354 км[1]
Площа басейну: 9890 км²[1]
Середньорічний стік 8,84 м³/с
Притоки: Сугоклія, Громоклія (праві); Біянка, Аджамка, Кам'янка, Березівка (ліві)
Водойми в руслі Кіровоградське водосховищеd, Докучаєвське водосховищеd, Інгульське водосховищеd і Софіївське водосховище
Ідентифікатори і посилання
GeoNames 707603
 Медіафайли у Вікісховищі

Етимологія

Слово Інгул / Ingul (Ингули — 1673; Ингулъ, Ингулъ — 1697; Inguł wełki — 1747; Інгул — 1774; Inguł, Jeni-geł — 1880–1895; Великий Ингулъ — 1890; Angul, Angulet Wielki — 1917) походить від оніма «Qgъ|ъ»[4]. Трансформація назви Інгул базується на тюркській фонетичній обробці (вірогідно з ХІІІ століття) східнослов'янського слова Уголъ. Дотюркське функціонування даного гідроніму лінгвісти пов'язують зі східнослов'янськими племенами уличів (угличів)[5][6][4]. За іншою версією Інгул, має тюркське походження від yeni göl — нове озеро[7]. У документах 16—17 століттях трапляється назва Єнгула (Єнгул). У 18—19 сторіччях річка мала назву Великий Інгул — на противагу Малому Інгулу (Інгульцю).

Гідрографія
Витоки Інгулу
Скелі над Інгулом

Довжина річки — 354 км, площа басейну — 9890 км². Судноплавна на 55 км від гирла до села Пересадівка. У верхів'ях річка має вузьке, звивисте русло; на ділянці між селами Костичі і Виноградівка — плавні; в середній течії русло розширюється до 30 м, в нижній — до 80 м і більше. Глибина річки переважно 0,7 — 1,2 м, максимальна до 1,5 м (у межень). Швидкість течії — до 0,5 м/с (1,8 км/год). Долина річки майже на всьому протязі трапецієподібна, завширшки до 4 км, завглибшки до 60 м. Похил річки 0,41 м/км.

Живлення переважно снігове і дощове. Середні витрати води біля села Новогорожене (118 км від гирла) 8,84 м³/с. Замерзає у першій половині грудня, льодостав нестійкий; скресає наприкінці лютого — в першій половині березня.

Розташування

Інгул витікає з невеликого лісового озерця біля села Бровкове, що на північний захід від Кропивницького. Тече переважно в південному напрямку (у верхній течії — частково на південний схід, у нижній — частково на південний захід), у межах Придніпровської височини; у пониззі протікає Причорноморською низовиною і розділяється на рукави. Біля Миколаєва впадає в Південний Буг.

Притоки Інгулу
(довжиною понад 10 км)
ЛівіПравіВідстань
від гирла, км
Громоклія92
без назви97
Сагайдак169
Стовбова178
Березівка179
Сугоклія (Сухоклія)222
Кам'янка266
Вошива274
Аджамка288
Сугоклія312
балка Біянка? м. Кропивницький
Грузька323
Мамайка327
Северинка330
Крутоярка339
 :За даними «Каталог річок України».

На річці побудовано кілька водосховищ: Кіровоградське, Докучаєвське, Інгульське та Софіївське.

Іхтіофауна
Впадіння Інгулу в Південний Буг в Миколаєві

У середній течії річка пересихає, внаслідок чого утворюються заболочені ділянки, де живуть найбільш невибагливі риби — лин, карась, в'юн. У нижній течії Інгулу мешкають майже ті ж самі риби, що і в нижній течії Південного Бугу — судак, щука, тарань, лящ, карась, лин, товстолоб, головень, короп, а також піскар, вівсянка, окунь, верховодка та інші.

Використання

Вода Інгулу використовується для водопостачання і зрошення — у басейні річки споруджена зрошувальна система на площі 33 тис. га. Верхні ділянки Інгулу та його приток зарегульовані — тут побудовані ставкові господарства; в ставках розводять рибу.

Контроль за станом поверхневих вод і управління водними ресурсами басейну річки Інгул на території Миколаївської області здійснює Миколаївське регіональне управління водних ресурсів Басейнового управління водних ресурсів річки Південний Буг.

Визначні місця над Інгулом
Інгул у Кропивницькому

Міста

Див. також

Примітки
  1. Каталог річок України — Київ: 1957. — С. 68. — 192 с.
  2. В. К. Хільчевський. Інгул // Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. : І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : [б. в.], 2011. — Т. 11 : Зор — Как. — 710 с. — ISBN 978-966-02-6092-4.
  3. Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1979. — Т. 4 : Електрод — Кантаридин. — 558, [2] с., [34] арк. іл. : іл., портр., карти + 1 арк с.
  4. В. В. Лучик (1996).
  5. Трубачев, 1968.
  6. Карпенко, 1989.
  7. Архівовано 29 вересня 2013 у Wayback Machine. Топонімічний словник України

Література

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.