Індекс вулканічної експлозивності
Індекс вулканічної експлозивності, Індекс вулканічної активності, VEI (англ. Volcanic Explosivity Index) — показник сили експлозії (вибухового виверження) вулкану, розроблений Крістофером Ньюхоллом (C. Newhall), співробітником United States Geological Survey і Стівеном Селфом (S. Self), співробітником Гавайського університету в Маноа у 1982 році.
Для визначення індексу приймаються до уваги об'єм вивергнутих продуктів, висота хмари виверження та якісні характеристики спостереження (від «помірного» до «мега-колосального»). Шкала визначена з відкритими кінцями, проте найбільше зареєстроване за історію спостережень виверження отримало індекс 8. Індекс 0 надається невибуховим виверженням, при яких виділяється до 104 м3 тефри, а індекс 8 відповідає мега-колосальному виверженню, при якому виділяється 1012 м3 тефри, а хмара піднімається на висоту 25 км. Збільшення індексу на одиницю відповідає десятикратному збільшенню спостережених критеріїв. Швидкість виверження при VEI=8 може досягати 106 куб.м/сек.
При визначенні індексу попіл, вулканічні бомби, ігнімбрит та інші продукти, пов'язані з викидами в атмосферу, розглядаються однаковими. Одним з недоліків VEI часто називають відсутність врахування виділеної при виверженні енергії. Проте, цей параметр важко визначити навіть для сучасних вивержень і ще важче для доісторичних або неспостережених.
Історично відомі виверження з VEI від 3 до 6 — це виверження вулканів Тамбора (1815), Кракатау (1883), Пінатубо (1991) на Філіппінах.
Вулканічні супервиверження — це виверження вулканів, які в десятки і сотні раз сильніші за історично відомі.
Шкала експлозивності
| VEI | Об'єм тефри, м3 | Тип виверження | Характеристика | Висота еруптивної колони, м |
Частота | Вплив на тропосферу |
Вплив на стратосферу[1] |
Приклади | Кількість вивержень[2] |
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| 0 | < 10,000 м³ | Гавайський | Невибуховий | < 100 | постійно | майже нема | відсутній | Кілауеа, Пітон-де-ла-Фурнез, Еребус | дуже багато |
| 1 | > 10,000 м³ | Гавайський / Стромболіанський | Слабо вибуховий | 100–1000 | щоденно | малий | відсутній | Нірагонго (2002), Рауль (2006) | десятки тисяч |
| 2 | > 0,001 км³ | Стромболіанський / Вулканський | Вибуховий | 1–5 тисяч | щотижня | посередній | відсутній | Ундзен (1792), Кумбре Вейя (1949), Ґалерас (1993), Синабунг (2010) | 3477 |
| 3 | > 0,01 км³ | Вулканський / Пелейський | Катастрофічний | 3–15 тисяч | раз на кілька місяців | відчутний | можливий | Невадо-дель-Руїс (1985), Суфрієр-Гіллс (1995), Набро (2011) | 868 |
| 4 | > 0,1 км³ | Пелейський / Плініанський | Катаклізм | 10–25 тисяч | ≥ 1 року | відчутний | малий | Майон (1814), Монтань-Пеле (1902), Ейяф'ятлайокютль (2010) | 278 |
| 5 | > 1,0 км³ | Плініанський | Пароксизм | 20–35 тисяч | ≥ 10 років | значний | відчутній | Везувій (79), Фудзі (1707), Таравера (1886), Сент-Хеленс (1980) | 84 |
| 6 | > 10 км³ | Плініанський / ультра-Плініанський | Колосальний | > 30 тисяч | ≥ 100 років | значний | значний | Вениаминова (c. 1750 BC), Вайнапутіна (1600), Кракатау (1883), Пінатубо (1991) | 39 |
| 7 | > 100 км³ | ультра-Плініанський | Мегаколосальний | > 40 тисяч | ≥ 1,000 років | значний | значний | Мезама (c. 5600 BC), Санторіні (c. 1620 BC), Ринджані (1257), Тамбора (1815) | 4 |
| 8 | > 1000 км³ | Супервулканічний | Апокаліптичний | > 50 тисяч | ≥ 10,000 років | значний | значний | Єллоустон (640,000 BC), Тоба (74,000 BC), Оруануї (24,500 BC) | 1 |
Див також
Категорія:Вулкани за країною
Примітки
- VEI (Volcanic Explosivity Index), Архівовано 10 листопада 2011 у Wayback Machine. Global Volcanism Program, Smithsonian National Museum of Natural History Accessed 21 September 2013
- Число вивержень даного типу за останні 10 000 років за даними Смітсоніанського інституту
Джерела
- VEI glossary entry from a USGS (англ.)
- Майкл Рампино. Супервулканизм и другие катастрофич (рос.)