Індійська організація космічних досліджень і розробок
Організація космічних досліджень і розробок Індії (Indian Space Research Organisation, ISRO, гінді भारतीय अंतरिक्ष अनुसंधान संगठन — Bhāratīya Antarikṣa Anusaṃdhān Sangathan) — індійське національне космічне агентство. Штаб-квартира розташована в Бенгалуру, штат налічує близько 20 000 осіб (станом на початок 2009).
англ. Indian Space Research Organisation ISRO, इसरो і ఇస్రో | |
---|---|
![]() Логотип | |
12°57′56″ пн. ш. 77°41′53″ сх. д. | |
Тип | Космічне агентство |
Форма власності | корпорація |
Галузь | Космічна промисловість |
Попередник(и) | Indian National Committee for Space Researchd |
Засновано | 15 серпня 1969 |
Засновник(и) | Vikram Sarabhaid |
Штаб-квартира | Бенгалуру |
Ключові особи | Кумарасвамі Радхакрішнан |
Продукція | Космічні апарати, ракети-носії, супутники |
Виторг | 256,58 $ (2018)[1] |
Власник(и) | державна влада Індії |
Співробітники | 20 000 |
Холдингова компанія | Department of Spaced |
Дочірні компанії |
|
Член | International Astronautical Federationd, Коспас-Сарсат, Inter-Agency Space Debris Coordination Committeed[2] і International Space Universityd |
isro.org | |
Нагороди | |
![]() | |
![]() |
Історія
Космічні дослідження в Індії розпочалися в 1947, одразу після здобуття незалежності. Вони здійснювались під керівництвом державного Департаменту космічних досліджень DOS (Department of Space). Організація робіт з координації різних комітетів та підприємств у межах національної космічної програми, а також створення ракетно-космічної техніки покладено на ISRO (Indian Space Research Organization), створене в 1972.
У 1963 Індія визнана космічною державою, після запуску дослідницької ракети для зондування Землі з екваторіального полігону TERLS, штат Керала.
У 1975 з радянського полігону Капустін Яр запущено перший індійський супутник Aryabhata.
У 1999 ISRO за допомогою ракети-носія PSLV здійснює перший комерційний запуск супутників.
У 2013 запускає зонд Мангальян на орбіту Марса з метою дослідження. Тим самим Індія стала третьою державою (після США та СРСР) яка самостійно розробила та запустила дослідницький апарат до червоної планети.
Ракети-носії
На сьогодні в ISRO є два типи ракет-носіїв: полярна ракета-носій (Polar Satellite Launch Vehicle) для запуску штучних супутників з дистанційним зондуванням координат масою 1300 кг і геостаціонарна ракета-носій (Geo‑synchronous Satellite Launch Vehicle) для запуску комунікаційних штучних супутників масою 2000 кг. Раніше використовувалися ще дві легші ракети-носії: SLV, ASLV. Апробацію пройшла ракета-носій GSLV Mark-II.
Космодроми
Крім основного космодрома Шрихарикота, в ІСРО є ще космодром TERLS.
Програми
Пілотований космічний політ
У квітні 1984 на космічному кораблі Союз Т-11 полетів командир ескадрильї Ракеш Шарма, перший індійський космонавт. Індія продовжує працювати над програмою відправки свого космонавта в космос на власному космічному кораблі, по непідтвердженим даним, це станеться в 2014-2015.
Дослідження Місяця
Із запуском Чандраян-1 Індія стала третьою азійською країною, після Японії та КНР, що запустила штучний супутник Місяця. Наразі планується наступна місія Чандраян-2, також Індія має плани промислового використання природних ресурсів Місяця.
Науково-дослідницькі центри
Космічний центр імени Віктрама Сарабхаі (VSSC)
Національний центр космічного зондування (NRSC)
Див. також
- Проект «Аватар»
- Азійська космічна гонка
- GSLV Mark-II