Чандраян-2

Орбітальний апарат має досліджувати Місяць з висоти 100 км.[17]Апарат матиме п'ять наукових інструментів. Три нових і дві покращені версії інструментів, які були встановлені на Чандраян-1. Приблизна маса — 1400 кг.[18][15] Камера високої роздільної здатності орбітального апарата здійснить картографування посадкового майданчика до відділення спускного апарату.[17][4]Були допрацьовані інтерфейси між орбітальним апаратом і ракетою-носієм GSLV Mk II.[19]

На відміну від зонду Moon Impact Probe (Чандраян-1), який було зіткнено з поверхнею Місяця, спускний апарат Чандраян-2 здійснить м'яку посадку, щоб дати змогу розпочати роботу місяцехода.[15] Спускна платформа не здійснюватиме жодних наукових дослідів. Приблизна її маса разом з ровером — 1250 кг. На ранніх стадіях проекту спускна платформа мала бути розроблена Росією разом з Індією, пізніше робота над спускним апаратом здійснювалась лише Індією. Перша фаза розробки спускного апарату була завершена у 2013 році у Центрі космічних засобів у Ахмедабаді.[21]

Команда інженерів розробила технологію здійснення м'якої посадки апарату, а також пов'язані з нею технології. Серед цих технологій — камера великої роздільної здатності, навігаційна камера, камера запобігання небезпеки, головний двигун з тягою 800 Н з двигунами орієнтації, альтиметр, спидометр, акселерометр і програмне забезпечення, необхідне для роботи цих пристроїв.[4][17]Головний двигун успішно пройшов випробування тривалістю 513 с, тести датчиків і інших компонентів заплановані на середину 2016 року.[19]Наземні і повітряні тести інженерної моделі спускного апарату розпочались у жовтні 2016 року у штаті Карнатака. ІОКДР створила 10 кратерів на поверхні для тестування здатності систем визначати посадковий майданчик.[22]

Маса ровера складатиме приблизно 20 кг і матиме сонячні панелі.[3] Ровер пересуватиметься по місячній поверхні на колесах і здійснюватиме хімічний аналіз зразків, після чого отримані дані будуть передані на орбітальний апарат і далі на Землю.[18][15]

Спочатку планувалось, що місяцехід буде спроектований Росією і збудований у Індії. Однак, Росія вийшла з проекту і було вирішено проектувати і будувати ровер власними потужностями.[21][23][24]Індійський технологічний інститут у Канпурі розробить три підсистеми, які забезпечать мобільність:

• Стереоскопічна 3-D камера — забезпечить контроль командою ровера у 3-D огляді оточуючої місцевості.
• Кінематичний контроль тяги — дозволить роверу долати грубу місцевість місяця за допомогою незалежного керування на чотирьох колесах.
• Контроль та динаміка двигуна — ровер матиме шість коліс, кожне матиме електромотор. Чотири колеса також матимуть незалежне керування. Загалом для руху та керування будуть використовуватися 10 електродвигунів.