Інженерна екологія

Інженерна екологія — комплексна наукова дисципліна, що вивчає взаємодію промислового виробництва з навколишнім природним середовищем і забезпечує створення і раціональне функціонування природно-промислових систем різного рангу.

Приклад індустріального симбіозу. Біомаса з полів і ферм надходить до біореактора, де переробляється на біогаз або біоетанол

Суміжним поняттям є «техноекологія» — наука, що вивчає техногенні фактори забруднення довкілля, взаємодію техносфери з ресурсами довкілля, зокрема і їхнє вилучення. Різниця полягає в тому, що техноекологія вивчає взаємодію техносфери із навколишнім середовищем, а інженерна екологія — засоби та пристрої для зменшення техногенного навантаження на довкілля.

Головним прикладним завданнями інженерної екології є розроблення ефективних очисних технологій, безвідходних, маловідходних і екологічно чистих технологій, засобів утилізації відходів, комплексне використання вторинної сировини; головне комплексне завдання — екологізація технологій виробництва та природокористування.

Історія

Перші праці, присвячені питанням екологізації техногенної діяльності, з'явилися у середині XX ст. внаслідок загострення глобальних екологічних проблем. Якщо протягом тисячоліть техногенна діяльність помітно не впливала на природні процеси, то у XIX—XX ст. набула планетарного масштабу.

Особливо інтенсивно руйнування довкілля розпочалося після Другої світової війни, коли істотно збільшився рівень техногенного впливу на атмосферне повітря, природні води, ґрунтовий покрив, геологічне середовища та біоти.

У повоєнні роки виникли перші кафедри інженерної екології у технічних ВНЗ. Водночас фахівці низки країн розпочали розроблення природозахисних технологій. Інтенсивний розвиток інженерної екології, як і інших прикладних галузей екології, припадає на 1980-і рр.

Інженерна екологія виникла і розвивається на стику технологічних, природничих та соціальних наук, однак нині деякі дослідники розглядають її як складову соціоекології. Наприклад, на думку Г. Бачинського, назвою для спільного підрозділу соціоекології і техологічних наук є «екологічна технологія» (терміни «інженерна екологія» та «промислова екологія» вважав не зовсім вдалими), оскільки саме технології визначають розвиток виробництва на сучасному етапі.

Нині у Національному технічному університеті України «Київський політехнічний інститут» функціонує кафедра інженерної екології, Дніпропетровському університеті залізничного транспорту — кафедра хімії та інженерної екології, Національному університетіті біоресурсів і природокористування України (Київ) — охорони праці та інженерної екології, Донбаській академії будівництва і архітектури (Макіївка, Донецька обл.) — прикладної екології та хімії, Харківському технічному університеті будівництва і архітектури — безпеки життєдіяльності та інженерної екології, а у Харківській академії міського господарства — факультет інженерної екології міст.

Від 2004 у Харкові виходить журнал «Экология и промышленность», проблеми геоекології та інженерної екології висвітлює окремий розділ журналу «Екологія довкілля та безпека життєдіяльності» (засн. 2001 у Києві).

Принципи

Одним із центральних принципів інженерної екології є думка, що соціальні та технологічні системи співіснують в біосфері, і не існують поза нею. Термін «екологія» використовується як метафора у зв'язку із спостереженням, що повторне використання природних матеріалів має значною мірою замкнутий характер у вигляді циклічного використання поживних речовин. Інженерна екологія розглядає свої проблеми, виходячи з гіпотези, що за допомогою принципів, аналогічних природним системам, промислові системи можуть бути поліпшені, щоб зменшити їх вплив на навколишнє природне середовище. У таблиці наведені загальні метафори.

Біосфера Техносфера
  • Середовище
  • Організм
  • Натуральний продукт
  • Природний добір
  • Екосистема
  • Екологічна ніша
  • Анаболізм/Катаболізм
  • Мутації і добір
  • Сукцесія
  • Адаптація
  • Трофічна мережа
  • Ринок
  • Компанія
  • Промисловий продукт
  • Конкуренція
  • Еко-індустріальний парк
  • Маркетингова ніша
  • Виробництво/ Утилізація забруднень
  • Екодизайн
  • Економічне зростання
  • Інновації
  • Торговельна мережа

Див. також

Література

  • Інженерна екологія. Аспекти енергозбереження: навч. посіб. / В. В. Снітинський, М. А. Саницький, О. Т. Мазурак, А. В. Мазурак; Львів. нац. аграр. ун-т. — Л.: Апріорі, 2008. — 221 c. — Бібліогр.: с. 200—204. — ISBN 978-966-8256-94-3
  • Інженерна екологія: Загальний курс. Частина 1 / Гумницький Я. М., Петрушка І. М. — Львів: Видавництво Львівської політехніки, 2015. — 260 с. — ISBN 978-617-607-762-6
  • Інженерна екологія: Загальний курс. Частина 2 / Гумницький Я. М., Петрушка І. М. — Львів: Видавництво Львівської політехніки, 2016. — 348 с. — ISBN 978-617-607-908-8
  • Інженерна екологія: навч. посіб. / В. В. Снітинський, О. Т. Мазурак, М. А. Саницький, А. В. Мазурак ; Львів. нац. аграр. ун-т. — Л. : [Арал], 2010. — 374, [1] с. : рис., табл. — 500 прим. — ISBN 978-966-7407-82-7
  • Інженерна екологія промисловості. Конспект лекцій / Авраменко С. Х. — Дніпродзержинськ: ДДТУ, 2011. — 144 с.
  • Інженерна екологія. Теорія і практика сталого розвитку / Баженов В. А., Ісаєнко В. М., Саталкін Ю. М. та ін.- К.: Книжкове видавництво Національного авіаційного університету, 2006. — 492 с.
  • Інженерна екологія сільськогосподарського виробництва: навч. посіб. / [Ю. С. Скобло, В. Г. Цапко, Д. І. Мазоренко та ін.] ; за ред.: Д. І. Мазоренка, В. Г. Цапка. — К. : Основа, 2007. — 390 с. : іл., табл. ; 21 см — Бібліогр.: с. 389—390 (34 назви). — ISBN 978-966-699-259
  • Інженерна екологія: Ч. 1. Основи техноекології: Навч. пос. / Шелудченко Б. А., Малиновський А. С., Зосимович М. В. — Житомир: Волинь, 1999. — 216 с.
  • Инженерная экология: Учебник / Под ред. В. Т. Медведева. — М.: Гардарики, 2002. — 687 с.

Ресурси Інтернету

Академічні/Дослідні програми
Дослідні центри/Інститути
Статті і книги
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.