Інноваційні хвилі розвитку

Інноваці́йні хви́лі ро́звитку — специфічна закономірність інноваційного розвитку в часі, яка полягає у циклічних сплесках масштабів інвестицій і їх зменшенні.

У 1940-ті роки австрійським економістом Шумпетером уперше були відзначені інноваційні хвилі, які з часом стають дедалі коротшими. Він підкреслив, що інноваційні хвилі, відрахунок яких ведеться з Промислової революції XVIII ст. в Англії, з'являються та зникають через 50-60 років. Кожна нова хвиля приносить із собою початок чергової «Економічної епохи», що характеризується різким зростанням інвестицій, а потім знову йде новий спад. Втім після кожної такої нової хвилі країна в цілому стає дедалі багатшою.

Основні інноваційні хвилі розвитку
  • Перша інноваційна хвиля, інспірована появою парових двигунів і розвитком текстильної промисловості та металургії, тривала з 1780 по 1840 рр.;
  • друга хвиля, пов'язана з розвитком залізниць і сталеливарної промисловості, тривала більш як 50 років і завершилася приблизно у 1900 р.;
  • третя хвиля, яка також тривала 50 років, була пов'язана з поширенням електрики та розвитком двигуна внутрішнього згоряння;
  • четверта хвиля, яка тривала з 1950 по 80-ті роки XX ст., тобто більш як 35 років, характеризувалася досягненнями в хімічній промисловості, електроніці та аерокосмічній промисловості;
  • п'ята хвиля почалася приблизно у 1989 р. із значного поширення корпоративних мереж типу «клієнт-сервер», розвитку програмного забезпечення, мультимедіа і телекомунікацій. Ця хвиля ще є далекою від завершення: вона має тривати і завершитися новим технологічним стрибком десь у 2010–2020 рр.

Див. також

Джерела
  • Бест, Майкл Х. Новая конкуренция: Институты промышленного разви-тия / Бест, Мйкл Х. — М.: Тейс, 2002. — 356 с.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.