Економічна криза

Економі́чна кри́за (грец. krisis  поворотний пункт) — порушення рівноваги між попитом і пропозицією на товари та послуги, що спричиняє депресивний процес в економічній кон’юнктурі конкретної країни, регіональній чи світовій економіці .

Економічна наука
Категорія • Портал

Лаґ економічної кризи

Лаґ — ступінь впливу як на національну економіку, так і однієї економіки на іншу, підпорядкованішу, яка йде з нею в синхроні. Прикладами є економіки США та Канади, Росії та України тощо.

Кризи в історії економіки України

Наприкінці XIX ст. почалася світова економічна криза. Наддніпрянська Україна, яка в 60-90-х роках XIX ст. переживала період прискореної індустріалізації, наприкінці 90-х років XIX ст. відчула перші ознаки економічного спаду. Найбільш виразних форм криза набула в 1900—1903 рр. Вона охопила найрозвиненіші галузі промисловості України — металургійну і кам'яновугільну. Швидко знижувалися ціни на залізо, чавун, вугілля. Багато металургійних і гірничорудних підприємств припинило роботу. Криза охопила частково легку і харчову промисловість, у тому числі й цукрову, а в Західній Україні нафтовидобувну. Криза сприяла розоренню слабкіших і привела до подальшої концентрації сильніших й утворення на їх основі монополій[1].

Криза 1900—1908 рр. в українських губерніях Наддніпрянщини, порівняно з російською і загальносвітовою, була глибшою і тривалішою. Це пояснюється особливостями індустріалізації України.

Металургійна і кам'яновугільна промисловість Наддніпрянщини дуже залежала від державних замовлень, зокрема на метал для залізничного будівництва, яке в цей час скоротилося. Попит на продукцію цукрової промисловості також знизився.

Дерев'янкін вказує, що уже в 1901—1903 pp., як тільки було ліквідовано безпосередню гостроту кризи[1].

Див. також

Примітки

Джерела

Посилання


This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.