Інтердім

Іванівський інтернаціональний дитячий будинок було засновано 1933 року за ініціативою О. Д. Стасової, голови МОДР (Міжнародної організації допомоги борцям революції), та іваново-вознесенських робітників для дітей, чиї батьки опинились в тюрмах країн з реакційними й фашистськими режимами. Засоби на будівництво першого комплексу будівель було зібрано з добровільних пожертв іванівських робітників і простих людей інших регіонів Радянського Союзу, а також відділень МОДР Німеччини, Швейцарії, Данії, Норвегії та інших країн. Створення такого дитячого будинку було виявленням інтернаціоналізму й доброї волі радянських громадян стосовно осиротілих дітей борців-антифашистів.

Першими вихованцями були діти антифашистів з Німеччини, Греції, Австрії, Болгарії, Угорщини, Італії та багатьох інших місць. В ході громадянської війни в Іспанії до Інтердому не раз прибували іспанські діти. Розвиток революційних подій у Китаї привів до Інтердому багатьох китайських вихованців.

Іванівський Інтердім став для них другою батьківщиною. Життя, історія і культура країни обйєднала їх у єдину спільноту з радянським народом, що яскраво проявилось у роки Німецько-радянської війни, коли 54 вихованця добровільно пішли на фронт. 17 з них не повернулись.

За свою майже 80-річну історію вихованцями дитячого будинку були діти з понад 80 країн земної кулі. Національний склад дітей Інтердому став індикатором соціальних потрясінь у різних куточках світу. Революційний рух в Ірані – іранські діти, заколоти у Греції й у Чилі – грецькі та чилійські діти, громадянські війни в країнах Африки – ангольські, ефіопські та нігерійські діти.

В Інтердомі виховувалась велика група дітей з зони Чорнобильської катастрофи. нині^[коли?] тут живуть та виховуються понад 420 дітей з гарячих точок міжнаціональних конфліктів, із зон стихійних лих багатьох куточків Росії, а також із ближнього та дальнього зарубіжжя.

1991 року Інтердім набув свого сучасного вигляду. Завершилось будівництво та реконструкція комплексу будівель цього закладу. Нині^[коли?] – це найбільший у Росії дитячий будинок.

• 1933 – Засновано перший і єдиний у світі Інтернаціональний Дитячий Будинок
• 1941 – 54 вихованця добровільно пішли на фронт. У боротьбі з фашистами^{[джерело?]} загинули 17 вихованців
• 1948 – дитячий будинок передано Радянському Червоному Хресту
• 1961 – Зведено нову школу
• 1974 – Зведено новий корпус гуртожитку, де проживають учні у дійсний^[який?] час
• 1978 – За успіхи у навчанні та вихованні нового покоління Інтердім нагороджений орденом Дружби Народів
• 1983 – Інтердім урочисто відсвяткував 50-річний ювілей. За успіхи у вихованні та навчанні дітей Інтердім нагороджений орденом Республіки Болгарія «Народна Республіка Болгарія» 1 ступеню й орденом НДР «Зірка Дружби Народів» в золоті
• 1991 – Завершилось будівництво нового комплексу будівель Інтердому
• 2003 – Інтердому виповнилось 70 років

• Курт Ремлінг
• Фріц Штраубе
• Гельмут Шміт
• Енріке Вілар
• Альдо Віво
• Хорхе Віво
• Сергій Аньїн — син Мао Цзедуна
• Драгутін Вареско
• Олександр Карастоянов
• Мітко Димитров — син Георгія Димитрова
• Рудольф Гундерман
• Аврум
• Анатолій Вольгендлер
• Шолом Вольгендлер
• Ася Вольгендлер

• Фільм 1976 року «Щоденник Карлоса Еспіноли» (режисер Валентин Селиванов), події якого розгортаються в інтернаціональній школі-інтернаті для дітей борців за незалежність, підпільників та емігрантів.
• У книзі О. Ільїної Четверта висота Архівовано 27 березня 2010 у Wayback Machine. Гуля Королёва проводить кілька днів з вихованцями Інтердому. Тут її прийняли в піонери.

• Томин В. Р. Дом на Красной Талке. М.: Молодая гвардия, 1980. (рос.)
• Кирилл Балдин. «Интердом — моя планета» (рос.)
• Геннадий Буняков. «Мир детства в зареве войны. Живи и здравствуй Интердом» (рос.)

• Іванівський інтернаціональний дитячий будинок
• Іванівському Інтердому 75 років!