Інфрачервоний термометр

Знаючи кількість інфрачервоної енергії, яку випромінює об'єкт і його випромінювальну здатність, можна визначити його температуру. Інфрачервоні термометри являють собою підмножину пристроїв, відомих як «термометри теплового випромінення».

При значеннях температури, які близькі до температури навколишнього середовища, можливе отримання неправдивих і неточних свідчень при вимірюванні таким термометром. Це відбувається тому, що часто вимірюється відбите випромінення від об'єкта, якогось іншого джерела тепла, наприклад, розігрітої стіни або іншого теплішого об'єкта поруч — навіть людина, яка тримає термометр, іноді може бути джерелом похибки. Також помилки можуть бути внаслідок неправильної оцінки випромінювальної здатності.

Використання

Найпростіший прилад складається з лінзи, яка фокусує інфрачервоне теплове випромінювання на датчик, який перетворює інтенсивність випромінення на електричний сигнал, що може бути представлений в одиницях температури після того, як буде врахована температура навколишнього середовища. Така конструкція дозволяє здійснювати вимірювання температури на відстані без контакту з об'єктом вимірювання. Таким чином, інфрачервоний термометр використовується для вимірювання температури в умовах, коли термопара або інші подібні датчики не можуть бути використаний або не дозволяють отримати точні дані з різних причин.

Такий термометр дозволяє працювати з об'єктами у зазвичай складних умовах: об'єкт, що рухається, об'єкт, оточений електромагнітним полем (як при індукційному нагріванні), об'єкт у вакуумі чи іншій контрольованій атмосфері, в умовах, де необхідна швидка реакція, потрібна дуже точна температура поверхні, температура об'єкту значно перевищує рекомендовану для контактних датчиків тощо[1].

Інфрачервоні термометри можуть використовуватися для широкого спектра контролю температури, як-от: виявлення хмар для віддаленої роботи телескопа, перевірку механічного чи електричного обладнання на перевищення температури та гарячих точок, вимірювання температури пацієнтів у лікарні, не торкаючись їх, перевірку температури нагрівача або духовки для калібрування та контролю, перевірку гарячих точок під час пожежогасіння, моніторинг матеріалів під час нагрівання чи охолодження, вимірювання температури вулканів. У часи епідемій захворювань, що викликають лихоманку, наприклад, коронавірусу ГРВІ та вірусу Ебола, інфрачервоні термометри використовувались для перевірки людей[2][3].

Зазвичай інфрачервоні термометри бувають наступні:

• Точковий інфрачервоний термометр або інфрачервоний пірометр, який дозволяє заміряти температуру в точці на поверхні (зазвичай відносно невеликої області, яка визначається відношенням Відстань/площа поверхні).

Схожі види обладнання, які не є просто термометрами, включають:

• Інфрачервоні скануючі системи дозволяють заміряти більші площі, зазвичай з використанням точкового термометра, яке направляється на ціль за допомогою дзеркала, яке обертається. Такі пристрої широко застосовуються у виробництві, в яких має місце використання конвеєрів або мережевих процесів, таких як виготовлення за допомогою печей великих аркушів скла або металу, тканини і паперу або безперервних матеріалів уздовж конвеєрної стрічки.
• Інфрачервоні камери теплового зображення або тепловізори по суті являють собою термометри на основі інфрачервоного випромінювання, які вимірюють температуру в багатьох точках для відносно великої площі, і формують двовимірне зображення, яке називається термограмою, де кожен піксель представляє температуру.

Фотоапарати, які використовують інфрачервону фотоплівку і відповідні лінзи, фільтри та ін., також називаються інфрачервоними камерами. Вона реєструє лише короткі хвилі і не чутлива до теплового випромінювання від об'єктів що мають кімнатну температуру.

• 
  Тренування за допомогою медичного ІЧ-термометра
• 
  Приклад медичного ІЧ-термометра
• 
  Приклад медичного ІЧ-термометра
• 
  Приклад медичного ІЧ-термометра

• Пірометр
• Тепловізор