Іовська ГЕС

Іовська ГЕС — гідроелектростанція у Карелії. Знаходячись між Кумською ГЕС (вище по течії) та Княжегубською ГЕС, входить до складу каскаду на річці Ковда, яка впадає до губи Ковда (Кандалакська затока Білого моря).

Іовська ГЕС
66°40′09″ пн. ш. 31°23′21″ сх. д.
Країна	Росія
Стан	діюча
Річка	Ковда
Каскад	каскад на Ковді
Початок будівництва	1958
Роки введення першого та останнього гідроагрегатів	1960 – 1961
Основні характеристики
Установлена потужність	96  МВт
Середнє річне виробництво	410  млн кВт·год
Тип ГЕС	дериваційна
Розрахований напір	32  м
Характеристики обладнання
Тип турбін	пропелерні
Кількість та марка турбін	2 ПР 40/800-В-450
Витрата через турбіни	2х175  м³/с
Кількість та марка гідрогенераторів	2 СВ 850/135-44
Потужність гідроагрегатів	2х48  МВт
Основні споруди
Тип греблі	земляні (Іовська, Таванд, Толванд)
Висота греблі	28 (Іовська), 5 (Таванд), 27 (Толванд)  м
Довжина греблі	350 (Іовська), 500 (Таванд), 1180 (Толванд)  м
Власник	ТГК-1
ідентифікатори і посилання
Іовська ГЕС
Мапа

В межах проекту річку перекрили земляною греблею висотою 28 метрів та довжиною 350 метрів. створений якою підпір утворив водосховище, котре включило у себе природні водойми Сушозеро, Ругозеро, Соколозеро (знаходились на течії Ковди), Тумчаозеро та Візіярві. Цей резервуар має площу поверхні 294 км² та об’ємом 2060 млн м³ (корисний об’єм 540 млн м³). 

До сховища перекидається додатковий ресурс із озер Таванд і Толванд (Лохтярві), котрі природним шляхом дренуються річками Кам'яна і Толванд (впадають до Ковдозера, розташованого на течії Ковди нижче за греблю Іовської ГЕС). З  Таванду, в якому створили підпір за допомогою земляної греблі висотою 5 метрів та довжиною 500 метрів, прокладений канал довжиною 5 км до Талванду. На виході з останнього озера також розташована земляна гребля, проте значно більша – висотою 27 метрів та довжиною 1180 метрів. Створений нею підпір дозволив організувати здреновування через водорозділ до озера Оріярві та далі в Іовське водосховище.

Від греблі про правобережжю прокладено дериваційний канал довжиною 1,4 км, який завершується водозабірною спорудою. З останньої до машинного залу спускаються чотири водоводи довжиною по 40 метрів та діаметром по 5,6 метра, при цьому основне обладнання станції становлять лише два гідроагрегати, кожен з яких живиться через два водоводи. Первісно ГЕС обладнали турбінами типу Каплан потужністю по 40 МВт, які в 1982-1983 роках замінили на пропелерні потужністю по 48 МВт. В 2010-х останні пройшли модернізацію, виконану австрійською компанією Andritz. Турбіни використовують напір у 32 метра та забезпечують виробництво 508 млн кВт-год електроенергії на рік.

Відпрацьована вода повертається у річку по відвідному каналу довжиною 0,5 км.[1][2]