Ірландія (лордство)

Лордство Ірландія[1] (ірл. Tiarnas na hÉireann, англ. Lordship of Ireland) — середньовічна ірландська держава, котра виникла після норманського завоювання Ірландії у 1169—71 роках й існувала до 1541 року, коли лордство було перетворено на королівство. Державою керували з Пейла, де був розташований парламент (маєток анжуйської династії), а лордами Ірландії були представники Плантагенетів. Оскільки лордом Ірландії був король Англії, його представником був намісник Ірландії.

Лордство Ірландія Tiarnas na hÉireann 1171 – 1541 → Прапор Герб Феодальна Ірландія в період найбільшого розквіту, бл. 1300 року Столиця Дублін, Карлоу (1361–98) Мова(и) ірландська, англійська, французька, давньоскандинавська Форма правління монархія Лорд Ірландії  - 1171-89 Генріх II (перший)  - 1509–41 Генріх VIII (останній) Намісник Ірландії  - (1528–29) Пірс Батлер (перший)  - (1540–48) Ентоні Леджер (останній)

Феодальна система сприяла значній автономності гіберно-норманських шляхетних дворів, що мали майже стільки ж повноважень, як і власне ґельські королі. Хоча ця держава представляла весь острів, деякі його частини нормани ніколи не захоплювали. Наприклад, Томонд і Десмонд у Манстері чи Тір Конайлл та Тайрон в Ольстері залишалися суверенними утворенням до епохи Тудорів.