Королівство Ірландія

Королі́вство Ірла́ндія (ірл. Ríocht na hÉireann, англ. Kingdom of Ireland) ірландська держава, яка існувала з 1541 по 1800 рік і займала весь острів Ірландія. 1 січня 1801 року Королівство Ірландія і Королівство Великої Британії об'єдналися, створивши Сполучене Королівство Великої Британії та Ірландії.

Королівство Ірландія
англ. Kingdom of Ireland
ірл. Rioghacht Éireann
1542–1651
1651–1659 : Співдружність
1659–1800

Герб

Розташування Ірландія
Столиця Дублін
Мови ірландська, англійська, шотландська
Форма правління Монархія
Королі
 - 1542–1547 Генріх VIII (перший)
 - 1760–1801 Георг III (останній)
Законодавчий орган Парламент Ірландії
Історія
 - Засновано 1542
 - Об'єднання з Королівством Великої Британії 1 січня 1801
Попередник
Наступник
Лордство Ірландія
Гельська Ірландія
Сполучене Королівство Великої Британії та Ірландії
Сьогодні є частиною  Ірландія
 Велика Британія1
1Північна Ірландія.

Проголошення королівства

Згідно з Актом Корони Ірландії[1], затвердженим Ірландським парламентом в 1542 році, Ірландія ставала королівством, а король Англії Генріх VIII, який мав до цього, як і його попередники, титул повелителя Ірландії, проголошувався королем Ірландії, першим з 1169 року. Припиняло своє існування Лордство Ірландія, створене в 1171 році після завоювання Ірландії Генріхом II, благословенним на це папською буллою Laudabiliter, виданою в 1155 році папою Адріаном IV.

Керування державою

Головою держави був англійський монарх. Головою виконавчої влади та представником англійського короля був Лорд-Представник, пізніше Лорд-Лейтенант. На цю посаду призначалися як правило знатні англійські дворяни, хоча кілька разів це місце займали і ірландці. У XVIII столітті значення цієї посади стало зменшуватися і провідну роль став виконувати Генеральний Секретар Ірландії. Законодавчим органом Королівства Ірландія був двопалатний парламент, створений по англійському зразку і складався з палати Лордів і Палати Громад. Повноваження парламенту Ірландії були істотно обмежені цілим рядом законодавчих актів, головним чином Актом Пойнінга, запропонованим Лордом-Представником Едуардом Пойнінгом в 1492 році, після закінчення війн Червоної та Білої троянд.

З 1693 року католики, а також представники таких гілок протестантизму, як баптизм, пресвітеріанство і методизм не допускалися до складу парламенту, а їх права були значною мірою обмежені серією законів, з 1728 по 1793 роки вони навіть не мали виборчих прав.

Примітки

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.