Ірпінська осушувально-зволожувальна система

Ірпінська осушувально-зволожувальна система — гідромеліоративна система в Київській області, споруджена в заплаві річки Ірпінь та її приток Бобриці, Унави та інших, для двостороннього регулювання водного режиму осушуваних земель загальною площею 8,2 тис. га, з яких 7,4 тис. га — під сільськогосподарськими угіддями. Збудована у 1947—54 роках, реконструйована в 1979—81 роках.

Ірпінська осушувально-зволожувальна система
Будівництво каналу, 1947 рік
Розташування
Країна	Україна
Регіон	Київська область
Геологічні дані
Тип	гідротехнічна споруда
Розміри
Площа поверхні	8200 га
Довжина	395 км
Вода
Басейн
↑ Водний басейн	Басейн Ірпеня
Інше
Початок будівництва	1947
Кінець будівництва	1954

Система є комплексом гідротехнічних споруд, яка складається з двох водосховищ (Лісне та Корнинське), загальним об'ємом 17,5 млн м³, що акумулюють стік у верхів'ї Ірпеня; магістрального каналу (спрямлене річище Ірпеня), довжиною 131 км, з 13-ма автоматичними перегороджувальними спорудами; каналів осушувальної мережі, протяжністю 395 км, з 560-ма напівавтоматичними шлюзами-регуляторами.

Поверхня в межах системи рівнинна, ґрунти — болотні, дернові та дерново-підзолисті. На меліорованих угіддях вирощують овочі та кормові культури. Регулювання водного режиму в каналах і ґрунті відбувається шляхом інфільтрації води з відкритих каналів та підґрунтового зволоження через системи кротового та гончарного дренажів, на підвищених ділянках застосовують дощувальні машини.