Осушувально-зволожувальна система

Осушувально-зволожувальна система конструктивно відрізняється від осушувальної системи односторонньої дії наявністю в ній регулюючих гідротехнічних споруд, насосних станцій, машин і пристосувань для зрошення осушених земель. Це дозволяє забезпечити не тільки скидання поверхневих вод і зниження рівня ґрунтових вод до осушувальної норми, а й подавання води для зволоження ґрунту в періоди року, коли кількість опадів є недостатньою.

Основний спосіб осушення в осушувально-зволожувальних системах — закритий дренаж, зволоження — внутрішньоґрунтове зрошення або дощування.

• комбіновані (дрени і додатково кротування або глибоке розпушування ґрунту);
• двоярусні (дрени розміщені в двох з'єднаних між собою ярусах);
• водооборотні (скидні води повертаються насосною станцією в мережу), з горизонтальним і вертикальним дренажем і дощуванням;
• суміщені системи, в яких закриті колектори використовуються як розподільники для подачі води до дощувальної установки.

Середня багаторічна надбавка врожайності сільськогосподарських культур від зволоження становить 15—60% (мінімум — на потужних торф'яних, максимум — на легких ґрунтах).

Термін окупності осушувально-зволожувальної системи:

• при вирощуванні овочів 2-4 роки,
• багатоукісних сінокосів і культурних пасовищ 5-8 років,
• зернових до 20 років і більше.

Близько 2/3 території України знаходиться в умовах незадовільного водного режиму. У її межах виділяється три природно-кліматичні зони: недостатньо зволожена лісостепова, посушлива степова і надлишково-зволожена та достатньо зволожена лісова. Остання займає 25% території. Висока потенційна родючість заболочених та перезволожених ґрунтів, відносно сприятливий температурний режим для основних видів зернових, кормових культур, коренеплодів, але дещо надмірна кількість атмосферних опадів в умовах слабкої природної дренованості території створює передумови осушувальних меліорацій. Причому найбільша ефективність гідротехнічних меліорацій спостерігається на осушувально-зволожуючих системах.

У 1980-х роках в Україні осушувально-зволожувальні системи займали площу понад 1 млн га.

Найбільшими осушувально-зволожувальними системами України є:

• Берегівська осушувально-зволожувальна система — 54,0 тис. га,
• Трубізька осушувально-зволожувальна система — 37,6 тис. га,
• Верхньоприп'ятська осушувально-зволожувальна система — 25,1 тис. га,
• Роменська осушувально-зволожувальна система  — 14,9 тис. га,[1]
• Ірпінська осушувально-зволожувальна система — 8,2 тис. га,
• Кишинська осушувально-зволожувальна система  —3,5 тис. га.[2]

• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
• Меліоративна гідрогеологія
• Большой энциклопедический словарь. Сельское хозяйство (рос.)
• ПАТ «Укрводпроект»^{[недоступне посилання з червня 2019]}

• Коваленко П. І. Модернізація та реконструкція осушувальних систем в умовах реформування власності у сільському господарстві. Київ — 2003
• Циприс Д. Б., Саноян М. Г., Двустороннее регулирование водного режима почв. Л., 1978; Маслов Б. С., Станкевич В. С. Черненок В. Я., Осушительно-увлажнительные системы, М., 1981.

• Осушувально-зволожувальна система // Термінологічний словник-довідник з будівництва та архітектури / Р. А. Шмиг, В. М. Боярчук, І. М. Добрянський, В. М. Барабаш ; за заг. ред. Р. А. Шмига. — Львів, 2010. — С. 142. — ISBN 978-966-7407-83-4.
• ДБН В.2.4-1-99. Меліоративні системи та споруди