Ісакович Рахіль Семенівна

Народилася в Одесі в караїмській сім'ї. Здобула освіту в Одеській жіночій казенній гімназії[1]. Головною метою її діяльності було піклування про бідних караїмів та інших малозабезпечених земляків, без відмінностей віросповідання і національності[2]. Також багато часу і коштів Р.С. Ісакович приділяла потребам народної освіти, допомагаючи дітям бідних батьків. Завдяки збору добровільних пожертвувань і доходів з благодійних вечорів, нею спільно з педагогами Е. З. Каплановской і А. М. Телал в 1903 році вдалося відкрити школу для дівчаток.У 1906 році, отримавши високу для навчального закладу репутацію, школа ця за пропозицією Р.С. Ісакович була об'єднана з громадським училищем для хлопчиків, отримавши статус училища для дітей обох статей. Крім безпосередніх турбот про училище, Р.С. Ісакович брала участь у долі кожного вихованця: на зібрані нею кошти учні могли продовжити своє навчання в інших навчальних закладах (професійних школах, гімназіях, акушерських курсах тощо); постачала учнів необхідними навчальними посібниками; влаштовувала випускників на службу в різні установи.

За її безпосередньої участі засновані «Одеське караїмське благодійне товариство» і «жіночий гурток допомоги бідним дівчаткам» при Одеській караїмській громаді, який у 1907 році перетворений в «Одеське жіноче караїмське благодійне товариство»[2]. Метою товариства було «надання бідним караїмським дівчатам міста Одеси коштів для отримання освіти та професійно-ремісничих знань»: визначення караїмок у професійні школи й майстерні, постачання книгами, взуттям, сприяння позашкільній освіті та ін.[1] Р. С. Ісакович очолювала товариство аж до його скасування в 1920 році[3]. За свою діяльність у 1907 році представлена одеським караїмським товариством до золотої медалі на Станіславській стрічці для носіння на грудях. У 1914 році ініціювала створення «Комітету караїмського дамського товариства з надання допомоги сім'ям поранених воїнів», ставши його головою.

У 1893 році Р.С. Ісакович вперше зробила спробу організації караїмської етнографічної експозиції[4]. В рамках виставки Кримсько-Кавказького гірського клубу, що проходила в Одесі, нею представлена «Караїмська кімната», що складається з предметів старовини, зібраних серед одеських караїмів. Свою допомогу і підтримку у відкритті експозиції надав професор С.І. Іловайський, товариш (заступник) голови правління клубу, який написав невелику довідкову статтю про виставку і зроблено опис 42-х експонатів[5]. Сама колекція речей до наших днів не збереглася. З нагоди виставки чоловіком Р.С. Ісакович, С.І. Ісаковичем, випущена Брошура під назвою «Два слова про караїмів», що містить короткі відомості з караїмської етнографії та опис виставлених експонатів. Таким чином «Караїмська кімната» вперше розповіла Одеській громадськості про побут і звичаї караїмів.

• Ельяшевич Б. С. Часть II. Караимский биографический словарь (от конца XVIII в. до 1960 г.) // Караимский биографический словарь (от конца VIII в. до 1960 г.) / Б. С. Ельяшевич. — М. : Институт этнологии и антропологии РАН, 1993. — Кн. 2. — 238 с. — («Народы и культуры»). — 250 екз. — ISSN 0868-586X.